ЗАХАРЧЕНКО Йосип Іванович

ЗАХА́РЧЕНКО Йосип Іванович

• ЗАХАРЧЕНКО Йосип Іванович

[псевд. — П. Правда; 1837, с. Галійка, тепер Зіньківського р-ну Полтав. обл. — 24.III (5.IV) 1894, м. Зіньків тієї ж обл.]

- укр. письменник. Нар. в поміщицькій родині. Закінчив Київ. ун-т. Писав укр. і рос. мовами. 1862 в Києві опубл. книгу нарисів "Козак і Ганнуся". У жанрі байки розробляв соціальні мотиви ("Разборчивый жених", "Слуги", "Сила закона", "Соседи", "Паразиты", "Осел-судья", "Речка и берега", "Огонь и вода"), питання культури та освіти ("Жаворонок, соловей и воробей", "Ландыши, фиалки и соловей", "Слон в театре"). У літ. спадщині З. чільне місце посідають драм. твори на теми з життя різних верств укр. суспільства. В драмі "Кора" (1874, 1878) сатир. зображено фальшиву мораль т. з. вищого світу. П'єси "Пробужденье" (1879, заборонена цензурою) та "Любовь свое берет" (1881) — з життя інтелігенції. Автор побут. комедій з життя міщан і селян "Не теє" (1882), "Скільки плачу Фтита наробила" (1888), "Перепел, або Таки добилася шовкової юпки" (1889), в якій відчутне поглиблення реалістичних і сатир. тенденцій. Сюжет драми "Лія" (1889, заборонена цензурою) — з історії виникнення в Галичині, на Волині й Поділлі реліг. руху хасидизму. Писав також оповідання. Архів письменника зберігається у Ленінградській театральній бібліотеці ім. А. В. Луначарського.

♦ Тв.: Басни и рассказы, т. 1 — 3. Зінькыв, 1891 — 92.

П. О. Лобас, П. П. Рогач.