ЗЕРНИКАВ Адам

ЗЕРНИКА́В Адам

• ЗЕРНИКАВ Адам

[11 (21).ІХ 1652, м. Кенігсберг, тепер Калінінград — після 1692, Київ)

- укр. письменник, учений та культур. діяч. Походив з нім. родини золотаря. Здобув інж. освіту, вчився 1673 — 76 також в Іенському ун-ті. Під час навчання зацікавився православ'ям, якому вирішив присвятити життя. Для поглиблення реліг. знань працював у б-ках Англії, Франції та Італії (1678 — 79). 1680 прибув до Чернігова. Тут перейшов з лютеранської віри в православну (обряд відправляв Лазар Баранович). Їздив до Києва та Москви. Як інженер брав участь у спорудженні оборонних об'єктів (Чернігів, Батурин). 1683 постригся в монахи. Автор 19 трактатів лат. мовою з питань теології, а також автобіографії. Найвідоміший твір — "Про походження святого духа від святого отця" (написаний 1682 для Інокентія Гізеля; виданий разом з ін. 1774 — 75 у Кенігсберзі київ. митрополитом Самуїлом Миславським; перекладений і виданий 1797 грец. мовою у Петербурзі; рос. переклад був підготовлений до вид., але не опубл.). Він заснований на положеннях сх. патристики (див. Патристична література) і полемічно спрямований проти католицизму. Феофан Прокопович під впливом досліджень З. склав однойменний богосл. трактат "Про походження святого духа від святого отця" (1772).

■ Літ.: Адам Зерникав (Обозрение рукописи, содержащей в себе автобиографию его). "Труды Киевской духовной академии", 1860, кн. 3.

М. М. Сулима.