ЗЕРОВ Микола Костянтинович

ЗЕ́РОВ Микола Костянтинович

• ЗЕРОВ Микола Костянтинович

[14 (26).IV 1890, м. Зіньків, тепер Полтав. обл. — 3.XI 1937, Соловки]

- укр. рад. літературознавець, поет, перекладач. Закінчив 1914 Київ. ун-т. Учителював у Златополі (1914 — 17), Києві (1917 — 20), Баришівці (1920 — 23). Викладав 1918 — 20 у Київ. архітектурному ін-ті, 1923 — 25 — Київ. кооп. технікумі; з 1923 — професор, з 1930 — зав. кафедрою Київ. ін-ту нар. освіти, 1930 — 33 читав також курс теорії перекладу (з 1932 — зав. кафедрою) в Укр. ін-ті лінгвістичної освіти (Київ). У 1919 — 20 — редактор журн. "Книгарь". Літ. діяльність почав 1912. Друкувався в журналах "Літературно-науковий вістник", "Життя й революція", "Червоний шлях", "Зоря" та ін. Належав до літ. групи "неокласиків". Автор зб. поезій "Камена" (1924), нарисів "Леся Українка", "Нове українське письменство" (обидва — 1924), збірок літ.-крит. статей "До джерел" (1926), "Від Куліша до Винниченка" (1928), статей з питань теорії поетич. перекладу ("У справі віршованого перекладу", "Брюсов — перекладач латинських поетів"), про творчість укр. рад. письменників (П. Тичини, В. Блакитного, М. Рильського, В. Сосюри, Ю. Яновського, О. Слісаренка та ін.), передмов до творів Г. Квітки-Основ'яненка, Леся Мартовича, Ю. Федьковича, А. Свидницького, І. Франка, Лесі Українки, П. Куліша, Я. Щоголева, М. Коцюбинського, В. Кобилянського та ін. Видав курс лекцій з історії укр. л-ри — "Українське письменство XIX в." (1927), які він читав в ін-ті. З. звертається до осмислення загальнолюдських етичних та естетичних цінностей, його поетична творчість відзначається культурологічною насиченістю, тяжінням до прозорості й чіткості вислову. З. — майстер сонета, який довів до високого ступеня досконалості. Упорядкував антології "Нова українська поезія" (1920), "Слово" (1923, перевид. 1929 під назвою "Сяйво"), "Байка і притча в українській літературі XIX — XX в." (1931). Брав участь у літ. дискусії 1925 — 28, яку започаткував М. Хвильовий, вимагаючи підвищення культурного та худож. рівня літ. твору. Літературознавчі праці З. відзначаються всебічністю та грунтовністю аналізу, надзвичайною ерудицією автора, яскравістю викладу. В перекладі З. вийшли: з лат. мови — "Антологія римської поезії" (1920); польс. — драма "Мазепа" Ю. Словацького (1926); рос. — повість "Огненний змій" П. Куліша (1927); ідиш — зб. "Народні оповідання" І. Переца (1920, разом з О. Гером), а також окремі твори П. Беранже, Ш. Леконта де Ліля, Ш. Бодлера, Ф. Петрарки, Дж. Байрона, І. Красіцького, А. Міцкевича, О. Пушкіна, М. Гоголя, А. Чехова, Янки Купали та ін. Переклав рос. мовою ряд поезій Лесі Українки, українською — лат. вірші Г. Сковороди. Багато віршів З., зокрема жартівливих, залишились неопубл. Зазнав нещадного цькування з боку вульгаризаторських критиків (В. Коряк, С. Щупак, Я. Савченко та ін.), що прикривалися "лівою" фразою. Незаконно репресований 1935. Ув'язнення відбував на Соловках. Там, не полшпаючи літ. праці, завершив переклад "Енеїди" М. П. Вергілія (повністю не знайдено); Реабілітований 1958. Рукописи творів З. зберіг. в ЦДАМЛМ УРСР, ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН УРСР. Іл. див. на окр. аркуші, с. 112 — 113.

Тв.: Вибране. К., 1966; Шевченко і Аскоченський. "Радянське літературознавство", 1989, № 3; Твори, т. 1 — 2. К., 1990.

Літ.: Білецький О. [Рец. на кн.: Зеров М. Камена]. "Червоний шлях", 1924, № 6; Рильський М. Микола Зеров — поет і перекладач. "Жовтень", 1965, № 1; Кочур Г. Микола Зеров. "Літературна Україна". 1965, 27 квітня; Кочур Г. Майстри перекладу. "Всесвіт", 1966, № 4; Кузьма Ю. М. Римські поети епохи Августа в перекладах М. Зерова. "Іноземна філологія. Питання класичної філології", 1970, в. 20, № 8; Зерова С. Ф. Жизнь, ограненная в сонет... "Радуга", 1988, № 1; Брюховецький В. "Б'ють молоти, нові часи кують". "Вітчизна", 1988, № 3; Брюховецький В. Зеров і Шевченко. "Радянське літературознавство", 1989. № 3; Луценко Ю. Біля джерел. "Вітчизна", 1989, № 5; Сулима Н. От ранних дней. "Радуга", 1989, № 5; Білокінь С. Микола Зеров. В кн.: Письменники Радянської України, в 14. 20 — 30 роки. К., 1989; Москаленко М. П'ять сонетів Миколи Зерова. "Україна", 1989, № 32; Івашко В. Микола Зеров і літературна дискусія (1925 — 1928). "Слово і час", 1990, № 4; Брюховецький В. Микола Зеров. К., 1990.

Г. П. Кочур.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Зеров Микола Костянтинович — 1890-1937, укр. поет, перекладач, учений; професор Київського інституту народної освіти; неокласик, поетична збірка Камена, літературно-критичні статті Від Куліша до Винниченка; майстер сонета; курс лекцій з історії укр. літератури Укр. письменство XIX... Універсальний словник-енциклопедія