ЗЕЄР (Zeyer) Юліус

ЗЕ́ЄР (Zeyer) Юліус

• ЗЕЄР (Zeyer) Юліус

(26.IV 1841, Прага — 29.I 1901, там же)

- чес. письменник. Був 1862 — 63 вільним слухачем Праз. ун-ту. У творах З. відбилися роздуми над протиріччями бурж. суспільства, що виявлялися у розриві між ідеалами чес. нац.-визв. руху і соціальною реальністю кін. 19 ст. Критика бурж. дійсності в романах з сучас. життя ("Ян Марія Плойгар", 1891; "Дім під зіркою, що тоне", 1897) поєднується з пошуками зразків високої громадянськості, людської гідності у творах з істор. минулого Чехії (поетична зб. "Вишеград", 1880; поема "Прихід Чеха", 1886), ін. країн ("Роман про вірну дружбу Аміса та Аміла", 1880), а також у драмах, написаних за мотивами нар. казок і легенд ("Радуз і Магулена", 1898; "Шарка", вид. 1906). Автор ліричної зб. "З літопису кохання" (т. 1 — 4, 1889 — 92), вірш. циклу "Каролінгська епопея" (1896), істор. драм ("Стара історія", 1883; "Неклан", 1893). Кілька разів (протягом 1873 — 99) приїздив до Росії та на Україну, відвідував Київ, деякий час жив у Криму. Розробляв давньоруську і рос. тематику у романі "Андрій Чернишов" (1876), повісті "Дар'я" (1879), поемах "Пісня про помсту за Ігоря" (1882), "Пісня про горе доброго молодця Романа Васильовича" (1899). Окр. вірші З. переклали М. Пригара, Д. Паламарчук.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Чеська поезія. Антологія. К., 1964; Рос. перекл. — [Вірші]. В кн.: Антология чешской поэзии XIX — XX веков, т. 2. М., 1959.

В. Г. Зінченко.