ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Стефан Іванович

ЗИЗА́НІЙ (Зизаній-Тустановський) Стефан Іванович

• ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Стефан Іванович

[справж. прізв. — Кукіль (у перекладі грец. мовою — Зизаній); р. н. невід., с. Потелич, тепер Нестеровського р-ну Львів. обл. — 1600, Молдавія]

- укр. письменник і осв. діяч. Брат Лаврентія Зизанія. Походив з бідної шляхет. чи міщан. родини. Не пізніше 1577 став ректором Львів. міської укр. школи, 1586 реорганізованої у братську школу, ймовірно був співавтором її статуту. З 1592 — проповідник при братстві білорус. міщан Вільна і вчитель братської школи, керівник масових виступів проти унії і верхівки правосл. духівництва, за що зазнав переслідувань з боку польс.-шляхетської влади. Ставши 1599 ченцем (під іменем Сильвестра), виїхав до Молдавії, де був убитий під час військ. виступів проти турецького панування.

Склав "Катехизис" (Вільно, 1595). Автор трактатів "Ізложение о вЂрЂ..." (Вільно, 1596), "Казаньє святого Кирилла патріаръхи ієрусалимъского, о антіхристЂ..." (Вільно, 1596; укр. і польс. мовами), у яких з великою публіцистич. майстерністю викривав зловживання церковників, закликав протистояти наступові католицизму. З ряду питань висловлював погляди, близькі до ідеології діячів радикального крила Реформації. "Казаньє..." було перекладено в Росії з укр. книжної мови на церковнослов'ян. і опубл. в Москві 1644.

♦ Тв.: Herb jaśnie oświeconego welmożnego pana... Ostrozskiego... В кн.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. К., 1978.

■ Літ.: Яременко П. К., Стефан Зизаній — український письменник-полеміст кінця XVI ст. "Радянське літературознавство", 1958, № 2; Паславський І. В. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці XVI — першій третині XVII ст. К., 1984.

Я. Д. Ісаєвич.