ЗОБКІВ Михайло Васильович

ЗО́БКІВ Михайло Васильович

• ЗОБКІВ Михайло Васильович

[псевд. і крипт. — Ковзуб, Подорожний, Селюх, М. З., 3-в, М-о; 7(19).XI 1864, с. Липиця Горішня, тепер Верхня Липиця Рогатинського р-ну Івано-Франк. обл. — 7.XII 1928, м. Мостар, Югославія]

- укр. учений та публіцист. Нар. в сім'ї вчителя-дяка. Навчався на юрид. ф-ті Львів. і Віден. ун-тів (закінчив 1888). Викладав у Львові, Відні, з 1898 — доцент ун-ту у Загребі, з 1906 був у Сараєво президентом найвищого суду. Друкувався в газ. "Руслан", журналах "Часопись правнича", "Rutenische Revue" ("Український огляд"). Автор розвідок з правознавства — "Правне відношення студентів до університетських властей" (1908), "Право власності у римському і австрійському праві" (1895, нім. мовою), численних статей у нім. та югосл. періодиці. З. належать етногр. статті — "З Рогатинського", "З Бережанщини", "З Відня", "Письма з Берліна" (усі — 1893), а також переклад з сербохорв. мови "Станія попа Радована. З подорожніх записок" Б. Никашиновича-Врщанина (1893).

■ Літ.: Зобків Михайло. "Україна", 1929, № 12.

В. Т. Полек.