зображувально-виражальні засоби
зобра́жувально-виража́льні за́соби
• зображувально-виражальні засоби
- засоби худож. мови, які створюють предметні, зримо відчутні картини світу. Письменник мислить образами, оперує не логічними абстракціями, а картинами живої дійсності, які сам створює засобами худож. слова. Образне слово — осн. будівельний матеріал твору, його, за висловом М. Горького, першоелемент. За допомогою З.-в. з. (їх ще наз. мікрообразами) письменник вибудовує образ художній, тобто особливу форму естетич. пізнання світу з притаманними їй предметністю, конкретністю й цілісністю. До З.-в. з. належать мовні засоби, що безпосередньо пов'язані з зображувальністю і надають словесним картинам зримості, пла стичності. Це, насамперед, тропи — епітети, порівняння, різні види метафори, алегорії, гіперболи, перифрази; фігури стилістичні — повтори, градація, паралелізми, інверсії, еліпси, а також звуконаслідування тощо. До З.-в. з. часом відносять і деякі елементи сюжету та композиції. Прикладом майстерного поетич. живописання може бути вірш "Степ" В. Мисика:
Де жовтий цвіт лямує межі сонні,
Де схил у балку й вітру дикий, пах,
Там зрідка ходять серед паші коні,
Подібні до комах.
А далі ще, на самім видноколі.
Старий чабан іде, за кроком крок.
За ним отара міниться поволі,
Мов хмарки холодок.
У літ.-худож. творі, особливо в ліриці, не всі елементи мають зображувальну функцію, вони можуть бути спрямовані на пряме вираження внутр. світу героя, його почуттів, думок. Зокрема, у наведеному вірші метафори й епітети не тільки відтворюють степовий ландшафт, а й передають емоційний стан поета, його роздумливе, спокійне сприйняття величного простору. Бувають ліричні поезії (напр., "Садок вишневий коло хати" Т. Шевченка), де засобами створення художньо виразних картин є тільки автологічне, пряме вживання слова (див. Автологія) .
■ Літ.: Шлиевский П. В. Внутренняя структура образа В кн.: Теория литературы. Основные проблеми в историческом освещении. Образ, метод, характер. М., 1962; Коцюбинська М. Література як мистецтво слова Деякі принципи літературного аналізу художньої мови. К., 1965; Фролова К. Аналіз художнього твору. К., 1975.
В. П. Іванисенко.