ЗОРІН Леонід Генріхович
ЗО́РІН Леонід Генріхович
• ЗОРІН Леонід Генріхович
(3.XI 1924, Баку)
- рос. рад. драматург. Член КПРС з 1952. Закінчив 1946 Азерб. ун-т (Баку), 1947 — Літ. ін-т ім. О. М. Горького (Москва). У лірич. комедіях "Молодість" (пост. 1949), "Гості" (1954), "Добряки", "Світлий травень" (обидві пост. 1958), "Палуба" (пост. 1963), "Коронація" (пост. 1969), "Транзит" (пост. 1973) та ін. змалював образ "непомітного героя", викривав психологію пристосовництва, кар'єризму. Виступає в жанрах фантастичної сатир. комедії ("Цитата", 1986, спрямована проти бюрократизму), істор. драми ("Декабристи", пост. 1967; "Мідна бабуся", пост. 1975; "Царське полювання", пост. 1977; "Щасливі рядки Ніколоза Бараташвілі", 1985; "Максим в кінці тисячоліття", 1989). В сучас. комедії драматург поєднує водевільні, сатир. мотиви з ліризмом, співчуттям до комедійного героя ("Зрада", 1979). Особливої популярності зажила лірична п'єса "Варшавська мелодія" (1967). Автор романів "Старий рукопис" (1980), "Мандрівник" (1987), повістей "Головна тема" (1981), "Прощальний марш" (1987), оповідань, кіносценаріїв, статей та ін. П'єси З. ставилися на сценах багатьох театрів України: "Варшавська мелодія" — в Київ. рос. драм. театрі ім. Лесі Українки, Закарп. укр. муз.-драм. театрі, Донец. укр. муз.-драм. театрі ім. Артема; "Добряки" — в Київ. рос. драм. театрі ім. Лесі Українки; "Царське полювання" — в Харків. рос. драм. театрі ім. О. Пушкіна, Крим. рос. драм. театрі ім. М. Горького; "Чоловік і жінка" — в Микол. рос. драм. театрі ім. В. П. Чкалова; "Молодість" — в Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка.
♦ Тв.: Театральная фантазия. Одиннадцать пьес. М., 1974; Покровские ворота. М., 1979; Старая рукопись. М., 1983; Избранное, т. 1 — 2. М., 1986; Странник. М., 1987; Пропавший сюжет, — Цитата. М., 1988; Закаты. М., 1988.
■ Літ.: Аннинский Л. "Волик... ты меня не узнаешь?". "Новый мир", 1981, № 7; Соловьева И. Одинокое слово. "Современная драматургия", 1984. № 2; Скарлыгина Е. Странники. "Литературное обозрение", 1985, № 10.
Т. Г. Свербілова.