ЗОРЯН Стефан Єгіайович

ЗОРЯ́Н Стефан Єгіайович

• ЗОРЯН Стефан Єгіайович

(справж. прізв. — Аракелян)

[3(15).IX 1889, м. Каракліс, тепер м. Кіровакан — 14.Х 1967, Єреван]

- вірм. рад. письменник, академік АН Вірм. РСР з 1965. У збірках оповідань "Огорожа" (1923), "Війна" (1925) показав загострення соціальних суперечностей у вірм. селі. Звернувшись до подій громадян. війни, у повістях "Голова ревкому" (1923), "Дівчина з бібліотеки" (1926) вперше у вірм. л-рі створив образи борців за встановлення Рад. влади у Вірменії. Соціалістичне будівництво зобразив у повісті "Вардадзорська комуна" (1930) та романі "Біле місто" (1932). Автобіогр. роман "Історія одного життя" (т. 1 — 2, 1935 — 39) став худож. біографією цілого покоління. Автор істор. романів "Цар Пап" (1944), "Вірменська фортеця" (1959), "Вараздат" (1967), "Родина Амірянів" (повністю опубл. 1963). У "Книзі спогадів" (1958) розповів про зустрічі з відомими діячами вірм. та рос. культури. Писав для дітей (повісті "Безпритульний Аршо", 1928; "Чаланк", 1930; "Чорний Сето", 1935). Переклав окремі твори Л. Толстого, І. Тургенєва, В. Гаршина та ін. В 30-і pp. бував на Україні. Опубл. статті про творчість Т. Шевченка, П. Тичини та ін. Укр. мовою окремі твори З. переклав С. Калустянц.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Безпритульний Аршо Х., 1930; Повісті. — Оповідання. К., 1955; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 5. М., 1973 — 76.

■ Літ.: Кочевський В. Мудрий літописець Вірменії. В кн.: Зорян С. Історія одного життя. К., 1969; Дзюба І. М. Стефан Зорян в історії вірменської літератури. К., 1982.

О. І. Божко.