Зімбабвійська література

Зімбабві́йська література

• Зімбабвійська література

- л-ра народів Республіки Зімбабве. Розвивається англ. мовою та мовами народів шона і матебеле, в яких здавна існує багата й самобутня усна нар. творчість: міфи, казки, пісні, прислів'я. Англомовна л-ра виникла наприкінці 19 ст. Її створювали переважно письменники європ. походження, які широко використовували теми з життя й пригод колонізаторів на захоплених територіях, майже не торкаючись соціальної проблематики. Вперше на захист пригноблених аборигенів виступив А. Ш. Кріпс у романах "Тужлива земля" (1911) і "Країна прибережних дерев" (1913). Одним з перших почав писати мовою шона С. Мутсвайро, автор істор. роману "Фесо" (1956) і зб. віршів "Старі й нові хвалебні пісні" (1959). Помітним явищем літ. життя стали книжки "Увузезіндала" Д. Ндоли (1958) і "Безчестя страшніше від смерті" П. Чідьяузіку (1962), в яких порушуються проблеми урбанізації та відмирання традиц. афр. общини. Викриття нещадної колоніальної експлуатації зімб. селян — осн. тема роману "Чекання дощу" Ч. Мунгоші (1975). У романі "Син рідної землі" У. Катійо (1976; укр. перекл. В. Вишневого, С. Патоки) відтв. процес залучення молоді до визв. боротьби.

Після проголошення 1980 незалежності Зімбабве створилися сприятливі умови для інтенсивного розвитку л-ри. Зімб. письменники пишуть переважно англ. мовою і розробляють сучас. прозові жанри — роман, повість, оповідання, в яких відображають складні процеси, що відбуваються в країні, зміни в нац. свідомості зімбабвійців. Героїчним подіям часів боротьби за незалежність (1965 — 80) присвячений роман "Борець за свободу" Е. Чіпамаунга (1983). Актуальні внутр. проблеми молодих афр. країн, що переживають тяжкий період становлення, порушено в романі "Немає нічого неможливого" С. Чімзоро (1983) і зб. оповідань "Тіні на обрії" С. Мпофу (1984). Зімб. поезія представлена іменами Н. А. Кхезвани, С. Ндлоу, Д. Сібанди та ін. учасників нац.-визв. руху. Сповнені пафосу й романтики, їхні вірші утверджують високу громадянськість. Любов до рідної землі, утвердження права зімб. народу на незалежний розвиток — у центрі збірок віршів "Відлуння моєї африканської пам'яті" Ф. Е. Муронди (1982) та "Сільські світанки й міські вогні" (1985) М. Б. Зімуньї, автора фундам. дослідження про З. л. "Ті роки посухи й голоду" (1982). Поезії мовами шона й матебеле відзначаються народнопоетич. баченням природи, ліричністю. Вірші "Пісня борців за свободу" С. Ндлоу в перекл. В. Кухалашвілі та "Ода птиці пісків" С. Мутсвайро в перекл. І. Малковича включено до антології "Поезія Африки" (К., 1983) та зб. світової поезії 20 ст. "Заграва" (К., 1989).

■ Літ.: Ксенофонтова Н. А. Народ Зимбабве. М., 1974.

В, І. Ткаченко.