ЙОЖЕФ (József) Аттіла

ЙО́ЖЕФ (József) Аттіла

• ЙОЖЕФ (József) Аттіла

(11.IV 1905. Будапешт — 3.XII 1937, с. Балатонсарсо)

- угор. поет. Член Компартії Угорщини з 1930. Навчався 1923 — 27 в Сегед., Віден. і Паризькому унтах. Збірки віршів й. "Прохач краси" (1922), "Не я кричу" (1924), "Батька й матері нема" (1929) відзначаються соціальним спрямуванням, глибоким ліризмом, багатством і новаторством форми. У збірках "Скинь капітал". "Ніч околиці" (обидві — 1931), "Ведмежий танок" (1934) виступив як зрілий революц. поет, відтворив тяжку дійсність країни часів хортистської диктатури, створив образи пролетарів, закликав до боротьби проти капіталістич. експлуатації. В творах ост. років (зб. "Дуже боляче", 1936) песимістичні настрої переплітаються з пристрасним політ. протестом проти фашизму, імперіалістич. воєн. Окремі вірші Й. переклали Д. Павличко, Ю. Шкробинець, М. Лукаш, П. Осадчук, М. Рябчук, К. Дрок, М. Шаповал, Ю. Качій, А. Глущак, С. Панько, Ю. Керекеш.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Твори]. В кн.: Аді Е., Йожеф А. Вибране. Ужгород, 1949; [Вірші]. "Всесвіт", 1979, № 7; Поезії. К., 1986; Рос. перекл. — Стихи. М., 1962; Родина моя. М., 1968; [Вірші]. В кн.: Ади Э., Йожеф А. О Венгрия, страна моя... М., 1987.

■ Літ.: Шаргина Л. Аттила Иожеф. В кн.: Писатели стран народной демократии, в. 3. М., 1959; Россиянов О. Поэтический образ у Аттилы Йожефа. В кн.: Поэзия социализма. М., 1969.

К. О. Шахова.