КАЗІНЦІ (Kazinczy) Ференц

КА́ЗІНЦІ (Kazinczy) Ференц

• КАЗІНЦІ (Kazinczy) Ференц

(27.Х 1759, с. Ершем'єн — 22.VIII 1831. м. Сегхалом)

- угор. письменник, просвітитель. 1794 за участь в антиуряд. змові "угорських якобінців" був засуджений до страти, заміненої на довічне ув'язнення. Дочасно звільнений (1801), відійшов від політ. діяльності. Зі спадщини К. найвідоміші зб. епіграм "Терен і квіти" (1811), книжки "Спогади мого життя" (1828), "Щоденник мого ув'язнення" (вид. посмертно 1831), листування. Перекладав твори класиків європ. л-ри. Заснував і редагував перші угор. літ.-громад. журнали "Magyar Muzeum" ("Угорський музей"), "Orpheus" ("Орфей"). Боротьба К. за оновлення угор. літ. мови відображена в його праці "Ортологи й неологи в нас і в інших народів" (1819). Творчість К. відіграла важливу роль у становленні нац. угор. л-ри і літ. мови.

♦ Тв.: Рос. перекл. — (Вірші]. В кн.: Европейская поэзия XIX века. М., 1977.

■ Літ.: Кланицаи Т., Саудер И., Сабольчи М. Краткая история венгерской литературы XI — XX века. Будапешт, 1962; Саудер И. Европейский классицизм и венгерская литература XVIII века. В кн.: Проблеми Просвещения в мировой литературе. М., 1970: Мешко І. М. Громадсько-політичний рух і суспільна думка в Угорщині на рубежі XVIII — XIX ст. Львів, 1971; Європейский романтизм. М., 1973.

К. О. Шахова.