КАЗАКОВ Юрій Павлович

КАЗАКО́В Юрій Павлович

• КАЗАКОВ Юрій Павлович

(8.VIII 1927, Москва — 29.II 1982, там же)

- рос. рад. письменник. Закінчив 1951 Моск. муз. уч-ще і 1958 Літ. ін-т ім. О. М. Горького (Москва). Вже у ранніх оповіданнях (збірки "Тедді", 1957; "Манька", "Арктур — гончий пес", обидві — 1958; "На полустанку", 1959; "По дорозі", 1961) виступив як продовжувач традицій рос. класич. л-ри. У центрі уваги письменника — трудівник, наділений тонким відчуттям природи, життєвою мудрістю (збірки "Голубе і зелене", 1963; "Запах хліба", 1965; "Двоє в грудні", 1966; "Осінь у дубових лісах", 1969; "Уві сні ти гірко плакав", 1977, та ін.). Повість "І народився я на Новій Землі" (1972) присвячена життю і творчості ненец. художника і громад. діяча Тико Вилки. У філос.-публіцист. кн. "Північний щоденник" (1960 — 73) розповів про мужність, душевну силу і красу поморів. Виступав з статтями на захист природи, за збереження культурно-істор. пам'яток. Враження від перебування на Закарпатті відбилися в нарисі "Закарпатська проблема" (1986). Писав також оповідання для дітей, кіносценарії і одноактні п'єси, перекладав з л-р народів СРСР. Творчості К. властиві поєднання ліризму і суворого реалізму, сповідального автобіографізму і публіцистичності, пластичність зображення і муз. ритм оповіді. Окремі твори К. переклали З. Смоктій, М. Шумило та ін.

♦ Тв.: Поедемте в Лопшеньгу. М., 1983; Избранное. М., 1985; Две ночи. М., 1986; Во сне ты горько плакал. М., 1987; Укр. перекл. — Прочанин. К., 1961; Арктур — гончий пес. В кн.: Російське радянське оповідання. К., 1975.

■ Літ.: Кузьмичев И. Юрий Казаков. Л., 1986.

І. Д. Бажинов.