КАЛИНЧУК Микола Іванович

КАЛИНЧУ́К Микола Іванович

• КАЛИНЧУК Микола Іванович

(псевд. — Пасанто, М. Чавунний, Х. Сірко, Меке; 5.V 1901, с. Давидівка, тепер Володарсько-Волинського р-ну Житом. обл. — 14.Х 1937)

- укр. рад. письменник, публіцист. Член КПЗУ з 1922. Був секретарем Рожищенського (на Волині) повіткому партії. Переслідувався польс. бурж. владою, багато років провів у в'язниці. Один з організаторів і учасників 1-ї наради пролет. письменників Зх. України (1929). Член управи літ. об'єднання "Горно" (1929 — 30) і редколегії "Вікон" (1928 — 31). Друкувався в журналах "Сяйво", "Вікна", "Нові шляхи", "Західна Україна", "Плуг" та ін. У поетичних творах (цикли "Арешти", "Вартівничий", "Два обрії", "Бунт у ланцях", "Ех, будували ми тебе, в'язнице", "Крик", "Дума про татарщину" та ін.) змалював картини підневільного життя західноукр. трудящих та їхнє соціальне пробудження. В численних оповіданнях, новелах, нарисах ("Червоний шалик", 1929; "Форд замкнув крамничку", "Убийник", обидва — 1930, та ін.), повісті "Де ставок та млинок" (1930), драмі "Пурга" (1929) відтворив класову диференціацію села, наростання революц.-визв. руху в Зх. Україні. З 1931 жив на Рад. Україні — в Харкові та Лубнах. У 30-і pp. у періодиці з'являються його повість "Заорана балка" (1931), нариси "Ми — сила", "Сьогодні і завтра", "За трактором трактор" та ін., в яких відображено нове життя на Рад. Україні. К. належать літ.крит. праці "Міщух наступає", "Неясне божевілля" (обидві — 1930), "У таборі ідіотів" (1931). Незаконно репресований 1933, реабілітований 1956.

Тв.: Полум'яні рядки. Художні твори західноукраїнських пролетарських письменників на сторінках журналу "Вікна" (1927 — 1932 pp.). Львів, 1981.

Літ.: Дубина М. Пломінь багряного слова. В кн.: Поезія, в. 2. К., 1984.

М. І. Дубина.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me