КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ Пилип Йосипович

КАПЕЛЬГОРО́ДСЬКИЙ Пилип Йосипович

• КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ Пилип Йосипович

[псевд. — Успенець, Хлібороб; 14(26).XI 1882, с. Городище, тепер Недригайлівського р-ну Сум. обл. — 21.II 1942)

- укр. рад. письменник. Навчався 1897 — 1902 в Полтав. духовній семінарії, звідки був виключений за організацію бунту семінаристів та участь у революц. гуртках. Переїхавши на Кубань, учителював 1903 — 09 у с. Успенському, знову включився в революц. рух, за що був ув'язнений. Пізніше працював у газ. "Терек" (м. Владикавказ), інших північнокавказьких періодичних виданнях. 1910 на загальному сході (нізамі) ногайці обрали його своїм керівником. Протягом 1910 — 17 здійснив ряд важливих господарсько-екон. і культурно-побут. заходів і реформ, спрямованих на збереження ногайського народу, написав 1917 його історію 12 — 20 ст. 1918 повернувся на Україну, працював у пресі.

Перші вірші К. надр. 1905 в альм. "Перша ластівка", згодом — в антології "Українська муза", альм. "Терновий вінок", збірниках "Розвага", "Досвітні огні", "З неволі", журналах "Рідний край", "Нова громада", "Літературно-науковий еістник", газетах "Хлібороб", "Громадська думка", "Рада". Перша книжка — зб. поезій "Відгуки життя" (1907) — перейнята жагою боротьби проти царизму. В тюрмі 1909 К. написав хроніку "Спогади семінариста" ("Літературно-науковий вістник", 1910, № 6 — 8). Трагедійна повість "Аш хаду" ("Я стверджую", 1917; опубл. 1932) — перший прозовий худож. твір про минуле ногайського народу. Повість справила великий вплив на становлення ногайської нац. л-ри. Сатир. повість "Непорозуміння" (1930) спрямована проти гетьманщини, денікінщини та петлюрівщини.

В історико-революц. романі-хроніці "Шурган" (1932) панорамно, правдиво зображено одну з найтраг. сторінок історії громадян. війни на Терщині та Кубані — героїчну боротьбу Черв. Армії проти денікінців. У романі "Артезіан" (1934; вперше надр. у журн. "Вітчизна", 1974, № 5 — 9) художньо досліджено зрушення у психології селянства на поч. 30-х pp. З роману "Оборона Полтави" (1938) надр. лише дві частини — "В чаду універсалів" (1977) і "Останній Мон-Репо" (1982), в яких відображено боротьбу робітників проти Центр. ради і білогвардійців 1918 на Полтавщині. Автор численних фейлетонів та гуморесок: зб. "Гей, не дивуйте...", "Роздайсь, море!" (обидві — 1927), "Прейскурант отця Максима" (1929) та ін. Для дітей написав п'єсу-феєрію "Чарівна сопілка" (1923), п'єсу "Праця" (1924, вперше надр. 1982). Опубл. ряд крит. розвідок і публіцистич. статей. У творчості К. поєднуються аналітичність і психологізм, об'єктивна розповідь художника-живописця і сатирична публіцистичність. Незаконно репресований 1938, реабілітований 1957. Портрет та іл. с. 403.

♦ Тв.: Вибрані твори. Х., 1932; Твори. К., 1961; Твори т. 1 — 2. К., 1982; Рос. перекл. — Аш хаду. — Шурган. Краснодар, 1984.

■ Літ.: Сомко Ю., Циганенко Ю. За доби двох революцій. "За марксо-ленінську критику", 1933, № 1 — 2; Остроушко Л. З революційного епосу. "Вітчизна", 1977, № 11; Надъярных Н. С. Сращенный с временем. В кн.: Капельгородский Ф. Аш хаду. — Недоразумение. — Шурган. М., 1982; Бойко Л. С. Пилип Капельгородський. К., 1982; Бойко Л. С. Історико-революційна проза Пилипа Капельгородського. К., 1983; Веленгурин Н. Филипп Капельгородский. Кубанские страницы. В кн.: Веленгурин Н. Пути и судьбы. Краснодар, 1988; Кавалеридзе И. Тени быстро плывущих облаков (Воспоминания Ивана Кавалеридзе). В кн.: Иван Кавалеридзе. К., 1988.

Л. С. Бойко.