КАРІМ Ханіф

• КАРІМ Ханіф

[справж. — Карімов Ханіф Карімович; 25.VII (7.VIII) 1910, с. Верхні Кігі, тепер Кігинського р-ну — 26.VIII 1983, Уфа]

- башк. рад. письменник. Член КПРС з 1932. Закінчив 1938 Башк. пед. ін-т (Уфа). Учасник Великої Вітчизн. війни У поемах "Дівчина" (1935), "Аул" (1940), "Світла зоря" (1949) змалював нове життя села. В роки Великої Вітчизн. війни створив образи воїнів-визволителів (поетич. збірки "Для кохання немає смерті", 1943; "Дороги війни", 1944). Тему Батьківщини, мирної праці розкриває у поемах "Золотий колос" (1951), "Любов Танхилу" (1958), поетич. збірках "В країні молодості" (1967), "Узори рідної землі" (1978). Писав і для дітей. Вірші "На березі Дніпра" (1944) й "Україна" (1961), оповідання "Гостинець" (1943) — про дружбу укр. і башк. народів. Переклав окремі твори Т. Шевченка, А. Міцкевича, О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Сосюри, В. Вересаєва та ін. Деякі твори К. переклали А. Кацнельсон і К. Дрок.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Люблю життя. В кн.: Слава Вітчизні народів-братів! К., 1954; [Вірші]. В кн.: З берегів Агіделі. К., 1970; Гостинець. В кн.: За рідну землю. К., 1970; Рос. перекл. — Избранные произведения. Уфа, 1970; Когда шумят дубы. М., 1973.

С. Г. Сафуанов.