КАРПЕНКО Степан (Стецько) Данилович

КАРПЕ́НКО Степан (Стецько) Данилович

• КАРПЕНКО Степан (Стецько) Данилович

[псевд. — Палывода-Карпенко, Стецько Українець, Васильківець з-під Києва та ін.; 24.XII 1814 (5.I 1815), м. Васильків, тепер Київ. обл. — після 1886]

- укр. письменник, актор, співак, композитор. Брат Г. Д. Карпенка. Закінчив 1828 Єлизаветград. повіт. уч-ще, навчався в Київ. гімназії. Склав екзамен на вчителя словесності, був домашнім учителем. Перебував на військовій службі, працював канцеляристом у судових установах. З 1839 — актор театрів у Києві, Полтаві, Мінську, Вільні, Петербурзі, Тамбові та ін. Разом з братом брав участь у випуску літ. збірників "Барвинок Украйны" та "Ландыши Киевской Украйны". Друкувався з 1831. Виступав у різних жанрах. Поезії поч. 30 — 40-х pp. позначені романтич. тенденціями. Соціальна спрямованість виразніше виявилася у віршах 40 — 50-х pp. "Слово до моїх дум", "Малороссийская дума", в автобіогр. вірші "Драматический артист" та ін., у сатир. поемі "Бурсак на вечорницях з досвітками" (1867). Деякі поезії написано рос. та польс. мовами. У повістях "Твардовський" (1833), "Прапрадід" (30-і pp.), "Плачевная участь Василькова" (1837), "Вечірні думки і мислі благочестивого чоловіка", "Жарти запорожця", "Шпак", "Повість про правду" (усі — 60-і pp.) розробляв в осн. фольклорноістор. сюжети. Роман "Горбатий, кривоногий, косий... Біс Дьяволович пан Асмодій і Варшавський студент пан Людвиг Карлович Яницький" (1860) був заборонений цензурою до друку за правдиве зображення тяжкого життя селян-кріпаків і критику жорстокості помішиків та чиновників. У драм. творах К. звернувся до теми істор. минулого Києва — "Орлосил и Седмигрома" (1833), "Изгнанник древних киевских жрецов" (1836), "Заложение города Києва". Романтичні картини з життя укр. села змальовані у п'єсах "Микола", "Твардовський" (за однойм. повістю) та ін. (30-і pp.). Реаліст. тенденції виявилися в комедіях "Тетяна Переяславка", "Суд і розправа пана Тисяцького" (обидві — 1861) та ін. Вперше інсценізував поему "Катерина" Т. Шевченка ("Катерина Шевченкова", 1846). Автор кількох збірок пісень на власну музику — "Жаворонок киевских полей" (1852), "Васильківський соловей Київської України. Альбом малоросійський музикальний", "Либретто малороссийских, польских, чешских, молдавских, болгарских, сербских и червонорусских песен и романсов репертуара малороссийского певца С. Д. Палывода-Карпенка" (1858, 2-е вид. 1862) та ін. Його пісня "На захід сонце вже хилилось" (ін. назва "Про любов і кохання") стала народною. Був знайомий з Т. Шевченком, поклав на музику його вірш "Думка" ("Тяжко-важко в світі жити"). Як співак у репертуарі мав понад 500 укр. нар. пісень і романсів; виступав на муз. вечорах і концертах Петербурга, Москви та ін. міст. Видав "Збірник пам'яток народної творчості в Північно-західному краї". Переклав поему "Чорногорці" І. Мажуранича (1867). К. належать статті "Малоросійська орфографія" (1858), "Про необхідність доповнення алфавіту російської мови і перебудування граматики" (1859), "Коротка моральна філософія" (1860) та ін.

♦ Тв.: [Твори]. В кн.: Барвинок Украины. К., 1845; [Твори]. В кн.: Ландыши Киевской Украйны, кн. 1 — 3. СПБ, 1848 — 51; Сочинения Григория и Степана Карпенко на русском и малороссийском языках, т. 1 — 4. СПБ, 1860; Слово про мою щиросердечність до людей убогих... Переяслав, 1886.

П. О. Лобас.