КАЧУРА Яків Дем'янович

КАЧУ́РА Яків Дем'янович

• КАЧУРА Яків Дем'янович

[28.Х (9.XI) 1897, с. Юрківка, тепер Тульчинського р-ну Вінн. обл. — жовтень 1943]

- укр. рад. письменник. Член КПРС з 1941. Учасник 1-ї світової і Великої Вітчизн. воєн. У 1918 — 22 учителював. Закінчив 1925 Київ. ін-т нар. освіти. Друкувався з 1923. Належав до Спілки сел. письменників "Плуг", Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Окремими виданнями вийшли оповідання "Дві сили", "Історія одного колективу" (обидва — 1925), збірки оповідань "Без хліба" (1927), "Похорон" (1929) та ін. В романі "Чад" (1929) — події 1-ї світової і громадянської воєн, дії петлюрівців. Сільським трудівникам, донец. шахтарям і металургам присвятив роман "Ольга" (1931). В повісті "Іван Богун" (1940) показав боротьбу укр. народу проти польс. шляхти та істор. значення возз'єднання України з Росією. У нарисах періоду Великої Вітчизн. війни відобразив епізоди фронтового життя, мужність, непохитну дружбу воїнів. У травні 1942 в боях під ст. Лозовою Харків. обл. потрапив у полон, загинув у фашист. концтаборі в Донбасі. 1977 у с. Юрківці К. відкрито пам'ятник (скульптор — М. П. Ковтун). Портрет с. 433.

♦ Тв.: Вибрані твори. К., 1947; Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1958; Безсмертя. К., 1959; Рос. перекл. — Ольга. М., 1965.

■ Літ.: Буряк Б. Яків Качура. К., 1962.

В. Х. Косян.