КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО

КИРИ́ЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО

• КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО

, Кирило-Мефодіївське товариство — таємна політична організація укр. інтелігенції. Виникло в Києві в грудні 1845 — січні 1846. Члени братства — переважно вихованці Київ. і Харків. ун-тів. Засновники — М. Гулак, М. Костомаров, В. Білозерський. До орг-ції вступили О. Маркович, О. Навроцький, І. Посяда, П. Куліш, Д. Пильчиков, О. Тулуб, Г. Андрузький, М. Савич. У квітні 1846 членом К.-М. б. став Т. Г. Шевченко. Бл. 100 осіб на Україні, в Росії, Білорусії, Польщі, Литві, Чехії підтримували зв'язки з К.-М. б. Політ. програма К.-М. б. викладена в "Книзі буття українського народу" і "Статуті Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія", у відозвах "До братів-українців", "До братів-росіян" і "До братів-поляків", записках В. Білозерського (про освіту), М. Савича (про емансипацію жінок), М. Костомарова (про об'єднання слов'ян. народів) та ін. документах. Головне, що гуртувало членів К.-М. б., це — ненависть до самодержавно-кріпосн. ладу, вимога скасувати стани і прагнення сприяти визволенню слов'янських народів, створити федерарацію "Союз слов'янських республік". Усім народам гарантувалося право нац. самостійності, вільного розвитку своєї мови, культури, виходу з федерації. Верх. орган союзу — Слов'янський собор, який мав складатися з представників кожної країни і піклуватися про благо всіх народів. Жодному з народів (у т. ч. укр.) ні в чому не надавалося переваг. Зазначалося, що укр. народ своєю самовідданою боротьбою за волю має подати приклад іншим поневоленим народам. Здійснення програми мислилось частиною К.-М. б. (М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський, О. Маркович, Д. Пильчиков, М. Савич, О. Тулуб) гол. чин. шляхом просвіти й виховання народу, насамперед молоді, заснування шкіл, видання і поширення книг, журналів, де б пропагувалися ідеї братства. Ці ідеї містилися у творах М. Костомарова [вірш "Славянам", ст. "Мысли об истории Малороссии" (1846), дослідженні "Славянская мифология" (1847)] та П. Куліша [істор. роман "Михайло Чернышенко" (1842), поема "Україна" (1843), праця "Повесть об украинском народе" (1846)] та ін.

Радикальна частина братства (Т. Шевченко, М. Гулак, О. Навроцький, І. Посяда, Г. Андрузький) вважали, що однієї просвіти мало, і закликали до революц. дій. Т. Шевченко справив значний вплив на програму і практичну діяльність К.-М. б., у своїх творах (поеми "Сон", "Єретик", "Тризна", вірш "Заповіт" та ін.) висунув революц. ідеї визволення і єднання слов'ян. народів. Братство існувало 14 місяців і було розкрито властями за доносом провокатора, студента Київ. ун-ту О. Петрова, в кін. березня — на поч. квітня 1847. Кирило-мефодіївців арештували й відправили до Петербурга, де відбулося слідство (тривало до 30 травня), на якому виявилися їхні широкі політ. зв'язки з передовими силами Росії. Царський уряд розправився з членами К.-М. б., кинувши їх до в'язниці або заславши у віддалені губернії під нагляд поліції. Найтяжче покарано Т. Шевченка: після ув'язнення в казематі "Третього відділу" його відправили в солдати в Оренбурзький край з забороною писати і малювати. К.-М. б. справило відчутний вплив на сусп.-політ. рух на Україні, здобуло високу оцінку як істор. явище. Більшовицька газета "Правда", відзначаючи 100-річчя від дня народження Т. Шевченка, 25.II 1914 писала, що поет належав до таємного т-ва, "одним з пунктів статуту якого було визволення селян і освіта народу".

■ Літ.: Багалій Д. І. Шевченко і кирило-методіївці. Х., 1925; Кирилюк Є. П. Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство. "Вісті АН УРСР", 1944, № 3 — 4; Зайончковский П. А. Кирилло-Мефодиевское общество (1846 — 1847). М., 1959; Бородін В. С. Твори Шевченка в політичному процесі Кирило-Мефодіївського товариства та заборона й вилучення "Кобзаря". В кн.: Збірник праць сімнадцятої наукової шевченківської конференції. К., 1970; Сергієнко Г. Я. Т. Г. Шевченко і Кирило-Мефодіївське товариство. К., 1983; Федченко П. М. Шевченко, Куліш і Костомаров у Кирило-Мефодіївському товаристві. "Радянське літературознавство", 1989, № 7.

Г. Я. Сергієнко, В. Є. Шубравський.