КНИГАРЬ

КНИГА́РЬ

• "КНИГАРЬ"

- крит.-бібліогр. журнал. Виходив 1917 — 20 у Києві щомісяця у вид-ві "Час" (31 номер). Редактори — В. Королів-Старий, М. Зеров. Активними співробітниками були С. Єфремов, Д. Дорошенко, С. Черкасенко, М. Шаповал, С. Русова, Л. Старицька-Черняхівська, О. Левицький, А. Ніковський та ін. Публікував матеріали з історії укр. л-ри, рецензії на худож. твори, літературозн. праці, вміщував статті про письменників, зокрема некрологи, широко інформував про вихід нових видань тощо.

Літ.: Вовченко И. А., Каганов И. Я. На заре украинского советского книговедення (Украинская книговедческая периодика 20-х годов). В кн.: Книга. Исследования и материалы, сб. 23. М., 1972.

Ф. К. Сарана.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книгарь — Книгарь, -ря м. Книжный торговецъ, книгопродавець. За поміччу ш. п. Кожанчикова, що не тільки яко книгарь, але яко правдивий... приятель покійників прийнявся за сю справу, друкується тепер усе. Передмова до Кобз. Шевч. 1867. Словник української мови Грінченка