КОВАЛЕНКО Віктор Антонович

КОВАЛЕ́НКО Віктор Антонович

• КОВАЛЕНКО Віктор Антонович

(21.VII 1929, с. Саківщина, тепер Воложинського р-ну Мін. обл.)

- білорус. рад. критик і літературознавець, письменник, чл.-кор. АН БРСР з 1984. Член КПРС з 1983. Закінчив 1953 Мін. пед. ін-т. З 1982 — директор Ін-ту л-ри АН БРСР. Автор книг про творчість Змітрока Бядулі, І. Шамякіна. Проблеми сучас. білорус. прози і літ. критики розглядає в монографіях "Голос людяності" (1970), "Шляхи розвитку білоруської радянської прози" (1972, у співавт. з М. Мушинським і О. Яскевичем) і "Міфопоетичні мотиви в білоруській літературі" (1981), збірках статей "Довір'я" (1967), "З позицій сучасності" (1975), "Проблеми сучасної білоруської критики" (1977), "Живе обличчя днів" (1979), "Спільність доль і сердець. Білоруська проза про Велику Вітчизняну війну в контексті російської та інших літератур" (1985), "Поклик життя" (1987), "Велич правди" (1989). В кн. "Витоки. Впливи. Прискорення" (1975) розглядає білорус.-укр. літ. взаємовпливи кін. 19 — поч. 20 ст. Написав роман "Підняте небо" (1972). Опубл. рецензію "Далеке зблизька" (1970) на кн. "Здалека і зблизька. Літературні силуети і критичні нариси" Б. Антоненка-Давидовича ("Вопросы литературы", 1970, № 9).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Иван Шамякин. М., 1979.

В. Я. Буран.