КОЙДУЛА Лідія

КО́ЙДУЛА Лідія

• КОЙДУЛА Лідія

[справж. — Яннсен Лідія Еміліє Флорентіне; 12 (24).XII 1843, с. Вяндра, тепер смт Пярнуського р-ну — 30.VII (11.VIII) 1886, Кронштадт; 1946 прах перенесено до Таллінна]

- ест. поетеса і драматург. Закінчила 1861 жіночий пансіон (Пярну). Автор збірок поезій "Лугові квіти" (1866), "Соловей Емайигі" (1867), лейтмотив яких — любов до рідного краю, народу, віра в його світле майбутнє. Багато віршів К. покладено на музику і стали популярними піснями. Основоположниця ест. драматургії й театру. 1870 заснувала Ест. нац. театр "Ванемуйне". Написала п'єси "Племінник з острова Сааремаа", "Марет і Мійна, або Берези сватів" (обидві — 1870), "Отакий Мульк, або Сто пур солі" (1872). Переклала оповідання "Козачка" Марка Вовчка, давши йому назву "Олеся". Окремі вірші К. переклав П. Грабовський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Грабовський П. Поезії. К., 1963; Рос. перекл. — Избранное. М., 1961.

■ Літ.: Кульчицька В. Співець землі естонської. "Радянська Донеччина". 1968, 25 грудня; Исаков С. Лидия Койдула. В кн.: Поэты Эстонии. Л., 1974.

О. С. Завгородній.