КОЧУРА Панас Федорович

КОЧУ́РА Панас Федорович

• КОЧУРА Панас Федорович

(справж. — Кочур)

[5(18).VII 1905, м. Кролевець, тепер Сум. обл. — 5.XI 1976, Київ]

- укр. письменник. Тяжкою недугою з 1929 був прикутий до ліжка. Перший опубл. твір — повість "Родина Сокорин" (1945) — про боротьбу укр. народу проти нім.-фашист. окупантів. Темі колг. життя повоєнних років присвятив повісті "Окрилені" (1953, у співавт.), "Вогні юності" (1957). Визв. війну укр. народу 1648 — 54 змалював у романі "Світлий ранок" (1954). У романах "Золота грамота" (1960), "Апостоли правди" (1969), "Із іскри — полум'я" (1972) зображено події Вітчизн. війни 1812, діяльність декабристів. У романі "Сичі на дзвіниці" (1974) відтв. роботу підп. гуртків в Україні напередодні революції 1905 — 1907. Ост. твір К. — роман "Початок вічного" (надр. 1977).

♦ Тв.: Початок вічного. К., 1980; Блакитна мрія. — Довга ніч. К., 1987; Рос. перекл. — Золотая грамота. Симферополь, 1963; Из искры — пламя. М., 1978; Сычи на колокольне. М., 1983; Апостолы правды. М., 1990.

■ Літ.: Гринько Д., Корнющенко І. Панас Кочура. К., 1975; Гринько Д. Назавжди у лавах бійців. "Літературна Україна", 1980, 25 липня.

В. Х. Косян.