КОЧУРА Михайло Никифорович

КОЧУ́РА Михайло Никифорович

• КОЧУРА Михайло Никифорович

[псевд. — Одинокий М., Одинокий Михайло; 6(18).VIII 1851, м. Ромни, тепер Сум. обл. — не раніше 1932, Полтава]

- укр. письменник. Нар. в сім'ї чиновника. Навч. в гімназіях Полтави та Катеринослава. Служив телеграфістом на залізниці, дрібним чиновником у Миргороді та (на поч. 70-х pp.) Полтав. губерн. правлінні. 1874 — 75 входив до підп. гуртка народн. напряму "Унія". Потім оселився на хуторі побл. с. Федунки (тепер Шишацького р-ну Полтав. обл.), де в нього бували В. Самійленко, П. Богацький, В. Винниченко, рос. філософ і літературознавець Л. Аксельрод та ін., згодом жив на хуторі побл. с. Абазівки (тепер Полтав. р-ну). Писав спочатку рос. мовою. Друкувався в газ. "Неделя", журналах "Сын отечества" й "Хуторянин", тижневику "Слово", зб. "Перша ластівка" та ін. Автор збірок віршів "Гончар", "Заповіт сім'ї на могилі матері", "Зустрічі і малюнки з натури" (всі — 1906), "В смутну годину" (1907). Видав у Полтаві три книжки своїх творів — збірки поезій "Народні сльози", "Промінь надії на інше життя" і драму "Велике жадання" із задуманої трилогії "30 років на хуторі" (всі — 1906 — 07), грошовий збір з проданих книжок передав у фонд будівництва пам'ятника Т. Шевченку в Києві. Остання зб. віршів — "На століття Т. Г. Шевченка. Відгуки наболілого серця. 1908 — 1911 pp." (1914). Вірші К. глибоко ліричні, окр. з них стали піснями, в них славилась воля, звучав заклик до боротьби з гнобителями. Надр. цикл нарисів з нар. медицини "Скорботні листки хуторянина" (1900 — 01) в журн. "Вестник гомеопатической медицины". Написав "Спогади. 1851 — 1918" (1931, не опубл.).

■ Літ.: Микиша М. В. Незабутні зустрічі. В кн.: М. М. Коцюбинський, зб. 4. К., 1960; Ротач П. Матеріали до українського біографічного словника. Літературна Полтавщина. "Архіви України", 1966, № 2; Черкаський В. М. Панас Мирний. К., 1973; Ротач П. Михайло Кочура згадує Миргородщину. "Прапор перемоги"

[Миргород], 1987, 10 січня.

П. П. Ротач.