КРАВЦОВ Микола Іванович

КРАВЦО́В Микола Іванович

• КРАВЦОВ Микола Іванович

[11 (24).VI 1906, слобода Орєхово, тепер село Серафимовицького р-ну Волгогр. обл. — 9.IX 1980, Москва]

- рос. літературознавець і фольклорист, доктор філол. наук з 1948. Закін. 1929 Моск. ун-т. Працював з 1947 в Ін-ті слов'янознавства АН СРСР; одночасно (1962 — 78) завідував кафедрою фольклору Моск. ун-ту. Автор праць із слов'ян. літературознавства й фольклористики, досліджень про літ. взаємозв'язки тощо: "Сербський епос і історія" (1948), "Нариси історії болгарської літератури 19 — 20 ст." (1959, у співавт.), "Роман О. С. Пушкіна „Євгеній Онєгін" у слов'янських літературах" (1961), "Слов'янські літератури і світовий літературний процес" (1963), "Проблеми порівняльного вивчення слов'янських літератур" (1973). У багатьох працях використовував укр. матеріали ("Російсько-українські літературні зв'язки", 1955; "Російсько-югославські літературні зв'язки", 1957; "Проблеми слов'янського фольклору", 1972; "Романтизм у слов'янських літературах і фольклор", 1973, "Слов'янський фольклор", 1976, та ін.). К. належать статті "Шевченко в югославській літературі й критиці" (1962), "Творчість Шевченка та закономірності розвитку слов'янських літератур" (1963). У дослідженнях розвивав принципи історизму, висвітлюючи загальне і особливе у фольклорі слов'ян. народів, його поет. образності. Уклав збірник "Сербський епос" (т. 1 — 2, 1960), "Сербохорватський епос" (опубл. 1985, посм.). Репресований 1934, реабілітований 1964.

А. В. Кулагіна.