КРИЖАНІВСЬКИЙ Степан Андрійович

КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Степан Андрійович

• КРИЖАНІВСЬКИЙ Степан Андрійович

[26.XII 1910 (8.I 1911), містечко Новий Буг, тепер місто Микол. обл.]

- укр. поет, літературознавець і критик, перекладач, доктор філол. наук з 1962, професор з 1963. Закін. 1933 Харків. ін-т профес. освіти. Учасник Вел. Вітчизн. війни. 1940 — 87 працював в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН України (1949 — 73 — зав. відділом, 1973 — 75 — зав. сектором, 1976 — 87 — наук. консультант). Був членом літ. орг-ції "Молодняк". Автор збірок віршів "Енергія" (1930), "Країна майстрів" (1932), "Дні, дороги, друзі" (1934), "Повноліття" (1935), "Південь" (1937), "Золоті ключі" (1938), "Калиновий міст" (1940), "Гори і долини" (1946), "Ще не вечір" (1961), "Вічнозелене дерево життя" (1967), "Формула щастя" (1970), "Виднокруг" (1980), "Літопис" (1991) та ін. В поет. доробку К. — вірші і поеми, сонети, байки і притчі, віршовані оповідання і балади, жарти й приповідки. Для лірики К. характерні свіже відтворення" людських почуттів, медитативні й розмовні інтонації. На деякі вірші К. композиторами П. Козицьким, П. Майбородою, С. Козаком створено пісні. Опубл. ряд праць з питань теорії л-ри, про творчість укр. письменників (літ.-крит. портрети "Василь Стефаник", 1946; "Микола Бажан", 1954; "Максим Рильський", 1960; "Василь Чумак", 1991). Один з авторів "Історії української літератури" у 2 томах (1954 — 57), "Історії української радянської літератури" (1964), "Історії української літератури" у 8 томах (1967 — 71) та ін., ред. та упорядник багатьох збірників поезій і літ.-крит. праць. За статті "В житті моїм до всього маю діло...", "Уроки Павла Тичини" (обидві — 1979) удостоєний 1980 Респ. премії в галузі літ.-худож. критики (з 1986 — ім. О. І. Білецького). Переклав окр. твори О. Пушкіна, М. Некрасова, М. Горького, В. Маяковського, М. Тихонова, Янки Купали, Якуба Коласа, Пятруся Бровки та ін. Деякі твори К. перекладено рос., білорус., болг., польс., чес. та ін. мовами.

♦ Тв.: Художні відкриття. К., 1965; Художні відкриття і літературний процес. К., 1979; Ми пізнавали неповторний час. К., 1986. Рос. перекл. — Андрей Малышко. К., 1951; Максим Рыльский. М., 1956; Свидетели живые. М., 1962.

■ Літ.: Нудьга Г. Поет і літературознавець. "Прапор", 1961, № 1; Білоус Д. У вічнозеленому саду поезії. В кн.: Крижанівський С. Берізка. К., 1971; Левада О. Співець окриленого покоління. В кн.: Крижанівський С. Хвала життю. К., 1981; Логвиненко М. Степанові Крижанівському — 80. "Літературна Україна", 1991, 10 січня.

В. Л. Микитась.