КУЛІЄВ Кайсин Шувайович
КУЛІ́ЄВ Кайсин Шувайович
• КУЛІЄВ Кайсин Шувайович
(1.XI 1917, с. Верхній Чегем, тепер Чегемського р-ну Каб.-Балкарії — 4.VI 1985, с. Чегем побл. Нальчика)
- балк. поет, нар. поет Каб.-Балкарії з 1967. Навч. 1934 — 39 в Ін-ті театр. мист-ва (Москва). Учасник Вел. Вітчизн. війни. Образи трудівників створив у лірич. циклі "Мої сусіди" (1939 — 45; опубл. 1957). Вірші років війни — про патріотизм і мужність людей. Тяжке минуле балкарського народу постає у циклі "Пісні ущелин" (1947 — 51). Збірки: "Поранений камінь" (1964), "Мир дому твоєму" (1966), "Книга землі" (1972; Держ. премія СРСР, 1974), "Колоски та зірки" (1979), "Краса зелена" (1980) та ін. Писав також повісті й оповідання. Гуманіст. пафос, доброта, мудрість — осн. риси поезії К. У своїй творчості він синтезував багатовікову балкар. поет. традицію з суто сучас. гуманіст. проблемами, однією з яких є екологічне бачення світу. Його твори перекл. багатьма мовами. Під впливом поезій Т. Шевченка написав твори "Зухра", "Вершники в Чегемі", "Стара пісня", "Вогонь". Переклав вірші Т. Шевченка "Не гріє сонце на чужині", "Маленькій Мар'яні", поему "Сліпий" та ін., присвятив йому вірш "Поет народу" (1939). Не раз бував в Україні, підтримував особисті контакти з укр. письменниками. Лауреат Держ. премії СРСР (1990, посм.). Окр. твори К. переклали М. Бажан, П. Дорошко, Б. Олійник, І. Драч, В. Коломієць, П. Осадчук, М. Сингаївський, Б. Степанюк, С. Тельнюк, С. Жолоб, С. Йовенко та ін.
♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Сузір'я, в. 1. К., 1967; [Вірші]. В кн.: Сузір'я, в. 9. К., 1975; Поету майбутнього. В кн.: З вогняних літ. К., 1975; Поезії. К., 1977; Щастя жити на землі. В кн.: Сузір'я, в. 18. К., 1983; [Вірші]. "Дніпро", 1988, № 6; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 3. М., 1987; Поэт всегда с людьми. Статьи, эссе. М., 1986; Была зима. М., 1987.
■ Літ.: Рассадин С. Б. Кайсын Кулиев. М., 1974; Байрамукова Н. М. Кайсын Кулиев. М., 1975; Эфендиева Т. Е. Кайсын Кулиев. М., 1985; Дементьев В. В. Кайсын Кулиев. Нальчик, 1988.
Ф. А. Урусбієва.