КУЛІШ Микола Гурович

• КУЛІШ Микола Гурович

[6(18).XII 1892, с. Чаплинка, тепер смт Херсон. обл. — 3.XI 1937, о. Соловки]

- укр. драматург. Навч. у міському уч-щі та гімназії (м. Олешки, тепер Цюрупинськ), склав 1913 екстерном іспит за 6 кл. гімназії у Сочі. Закінчивши школу прапорщиків (Одеса), 1915 — 17 перебував на фронті. З лютого 1918 — голова першої в Олешках Ради робіт. і солд. депутатів. Учасник громадян. війни в Україні, був пом. командира Дніпровського рад. полку, з 1920 — нач. штабу Херсон. групи рад. військ. 1923 переїхав до Одеси, працював в органах нар. освіти. З 1925 жив у Харкові, редагував журнали "Червоний шлях", "Літературний ярмарок". Член "Гарту", літ. орг-цій ВАПЛІТЕ (1926 — 28 був президентом) і Пролітфронт. 1926 — 31 — голова Укр. т-ва драматургів і композиторів. Першими опубл. творами були вірші, вміщені 1917 в арм. газеті. У п'єсі "97" (1924, 2-а ред. — 1929) К., спираючись на засади укр. класичної драми, розповів про голод 1921 — 1923 на селі. Глибина соціальних типів, рухливі масові сцени зробили п'єсу визначним твором укр. драматургії. Її прем'єра у Харків. театрі ім. І. Франка (1924, реж. і виконавець гол. ролі — Г. Юра) була подією в культур. житті України. "97", як і п'єси "Комуна в степах" (1924, 2-а ред. — 1931) та "Отак загинув Гуска" (1925, 2-а ред. — 1932, вид. 1960), становлять групу творів, в яких відбито взаємодію людини і нового істор. часу. У психол. драмі "Зона" (1926, на Київ. кіностудії ім. О. П. Довженка 1988 знято однойм. фільм), комедії "Хулій Хурина" (1926, пост. цього ж року на сцені Нового театру в Києві) об'єктом худож. зображення стає соціальне обличчя тогочас міста. Сатир. змалювання чиновництва та бюрократів у творах К. дає підстави віднести їх до "гоголівського напряму" у сучас л-рі (Остап Вишня, М. Булгаков, М. Ердман та ін.). Широку дискусію викликала п'єса "Народний Малахій" (1927, 2-а ред. 1929), яку пост. Лесь Курбас у театрі "Березіль" (1928, Харків). Заклик гол. героя Малахія до "голубого" соціалізму, його порив до здійснення мрій, фанатизм вчинків вступають у конфлікт з прозою буденщини. Драматург порушив проблеми гуманізму, до сприйняття й обговорення яких абсолютна більшість тодішніх критиків і глядачів не була готова. Неприхильно зустріла критика й комедію "Мина Мазайло" (опубл. у журн. "Літературний ярмарок", 1929, № 6; пост. 1929 Лесем Курбасом у театрі "Березіль"), засудивши саму спробу К. торкнутися нац. проблем, нехай лише у мовній сфері.

Зіткнення поетичних мрій і реальності, як всеосяжний, вічний конфлікт, розгортається у лірич. драмі "Патетична соната" (пост. 1931 О. Таїровим у моск. Камерному театрі) — про листопад. події 1917, громадян. війну в Україні. У драмі "Вічний бунт" (1932, опубл. 1983) К. простежив долю поета й романтика Ромена у самому вирі гострих конфліктів на заводі. Духовна катастрофа героя відбивала реальні суперечності часу. Драматург обстоював етичні засади: не брехати й не обдурювати, незмінно захищати скривджених людей, в часи "жорстокої матеріальності" нагадувати про духовні потреби людини. П'єса відзначається гостротою порушених соціально-політичних проблем, наскрізним для драматургії К. конфліктом "людини й часу". Драматизмом позначені п'єси "Маклена Граса" (1933) та "Прощай, село" (під назвою "Поворот Марка" надр. у журн. "Радянська література", 1933, № 4) — заключний твір з трилогії, до якої ввійшли також п'єси "97" і "Комуна в степах". Прем'єра "Маклени Граси" в театрі "Березіль" (1933) стала ост. спільною роботою К. та Леся Курбаса. Рукопис п'єси "Такі", вилучений в квартирі К. під час трусу, знищено в НКВС.

Драматичні твори К. талановито відбили риси і зміст нового соціально-політичного ладу, його особливості та протиріччя, найглибше виявили ті складні колізії епохи, які переважна частина його сучасників не помічала або характеризувала поверхово. Це й стало однією з причин політ. цькування письменника з боку вульгарно-соціол. критики. З 1957 твори К. поступово повертаються до читача і на сцену. Ряд п'єс перекладено рос., лит., латис., болг., польс., чес., англ., нім. мовами, пост. у театрах Росії, Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії, США Свердловський театр муз. комедії поставив 1988 спектакль за творами М. Куліша та його біографією "Жахливі сновидіння Херсонської губернії". Незаконно репресований 1934. Реабілітований 1956. Іл. див. на окремому аркуші, с. 288 — 289.

Тв.: П'єси. К., 1960; Твори. К., 1968; П'єси. — Листи. К., 1969; Твори, т. 1 — 2. К., 1990; Рос. перекл. — Патетическая соната. — Маклена Граса. М., 1964; Пьесы: М., 1980.

Літ.: Острик М. Микола Куліш. В кн.: Українські радянські письменники, в. 4. К., 1960; Кузякіна Н. Б. П'єси Миколи Куліша. К., 1970; Кузякіна Н. Микола Куліш у "Гарті", Урбіно і Вапліте. "Літературна Україна", 1988, 4, 11, 25 лютого, 3 березня; Танюк Лесь. Драма Миколи Куліша. В кн.: Куліш М. Твори, т. І. К., 1990; Бібліографічний покажчик творів М. Г. Куліша та літератури про нього. Херсон, 1972.

Н. Б. Кузякіна.