Кабардинська література

Кабарди́нська література

• Кабардинська література

- л-ра кабард. народу, який живе в Каб.-Балк. АРСР. Розвивається кабардино-черкеською мовою. Одним із джерел кабардинської літератури є фольклор, представлений нартським епосом, казками, повір'ями, піснями, приказками, поезією джегуако-адигських кобзарів. На поч. 19 ст. кабардинський поет і філолог Ш. Ногмов склав перші кабард.-черкес. азбуку і граматику ("Початкові правила кабардинської граматики", 1843), словник кабард.-черкес. мови, збирав істор. пісні та повір'я. Просвітителі Н. Цагов і А. Димов в 1913 — 18 видають кабард.-черкес. мовою азбуки, книжки з історії рідного народу ("Мусульманська історія", 1917; "Історія адигів", 1918), житійну л-ру, першу кабард. газету "Адигський голос" (1917 — 18), збирають і публікують зразки фольклору та ін.. До Жовтн. революції письменники друкували свої твори в основному російською (С. Казигірей, С. Хангірей, К. Атажукін та ін.) або араб. (А. Хатана, М. Меретуко та ін.) мовами. Зачинателями кабард. писемної поезії в кін. 19 — на поч. 20 ст. став Б. Пачев, який свої перші вірші записував за допомогою створеного ним на основі араб. графіки алфавіту. Кабард. л-ра як нац. явище виникла в роки Рад. влади з появою писемності 1923 кабард.-черкес. мовою. Її першими представниками були поети І. Кліжбієв, П. Шекіхачев, Т. Борукаєв, П. Кешоков, М. та П. Пшенокови, М. Афаунов та ін., прозаїки Дж. Налоєв, З. Максидов, С. Кожаєв, М. Канукоєв, драматурги М. Тубаєв, А. Шортанов, З. Кардангушев та ін. Основоположником кабард. рад. л-ри став Алі Шогенцуков, автор першого епіч. твору — роману у віршах "Камбот і Ляца" (1938, про побут і звичаї старої Кабарди, боротьбу народу за своє соціальне і нац. визволення). У передвоєнні роки в л-ру прийшов А. Кешоков, творець сучас. кабард. філос. лірики і психол. роману, з нарисами виступив Х. Теунов, розвивається драматургія (п'єси "Мажид і Мар'ят" М. Тубаєва, пост. 1930; "Каншоубі і Гошагаг" З. Кардангушева, пост. 1939; "Аул-Батир" А. Шортанова, пост. 1940). В роки Великої Вітчизн. війни вийшли колект. збірники віршів, нарисів, оповідань — "Всі беріться за зброю!" (1941), "В ім'я Батьківщини" (1942), "На фронтах війни" (1943) та ін. Поеми високого патріот. звучання створили Алі Шогенцуков, А. Кешоков. У повоєнні роки з поезіями виступили А. Кешоков, Б. Куашев, Адам Шогенцуков, Ф. Балкарова, З. Тхагазитов, Л. Губжоков та ін., з прозовими і драм. творами — А. Шортанов (перший у К. л. роман — "Горці", кн. 1 — 4, 1954 — 88; п'єса "В одній сім'ї", 1955), З. Аксиров (п'єса "Даканаго", 1948), Х. Каширгов (роман "Джерело щастя", 1957), Х. Теунов, Х. Хавпачев, С. Кушхов, А. Налоєв та ін. Явищем у літ. житті республіки стала істор.-революц. дилогія "Вершини не сплять" А. Кешокова ("Чудова мить", 1960; "Зелений півмісяць", 1966), центр. тема якої — революц. події і громадян. війна в Кабардино-Балкарії. Вийшли також роман "Рід Шогемокових" Х. Теунова (1967), повісті (зокрема "Назву твоїм ім'ям", 1960) та оповідання Адама Шогенцукова, Б. Карданова та ін. У 70 — 80-і pp. опубл. романи "Зламана підкова" (1973) і "Шабля для еміра" (1981) А. Кешокова, "Ореол" (1976) і "Життя прожити — не поле перейти" (1988) Х. Каширгова, "Вершники світанку" А. Налоєва (1977). З поетич. творами виступають А. Кешоков, Адам Шогенцуков, З. Налоєв, З. Тхагазитов та ін. Актуальним проблемам сучасності присвячені п'єси С. Кушхова, М. Місакова, М. Тубаєва, істор. тематику порушують драматурги А. Шортанов, З. Аксиров та ін. В л-ру прийшли поети Х. Бештоков, А. Оразаєв, Х. Кажаров, А. Біцуєв, Б. Кагермазов, М. Кештов, Р. Ацканов, прозаїки З. Налоєв (романи "А тополі все ще ростуть", 1976; "Азамат", 1984), П. Місаков, К. Ельгаров, Б. Журтов, С. Хахов, Х. Шекихачев (роман "Терек свідчить", 1987), А. Кушхаунов, драматург Б. Утижієв, критики М. Сокуров, М. Кармоков, З. Налоєв, А. Хакуашев, П. Шевлоков, Х. Кажаров, Ю. Тхагазитов, А. Гутов та ін СП Каб.-Балк. АРСР створена 1934. Виходять альманах "Кабарда" (кабард.-черкес. та рос. мовами), журн. "Ошхамахо" (кабард.-черкес. мовою).

Між кабардинською й українською л-рами існують давні зв'язки. Укр. вчений Л. Лопатинський ще до революції досліджував кабард. мову та фольклор. В Кабарді (х. Долинськ, тепер у межах м. Нальчика) 1906 — 07 жила і творила Марко Вовчок. В Нальчику в будинку Марка Вовчка створено музей письменниці, на садибі встановлено їй пам'ятник. Адам Шогенцуков, З. Тхагазитов, А. Шомахов присвятили Марку Вовчку свої вірші. Твори укр. письменниці друкувалися в періодиці, збірниках, вийшли окр. кн. "Оповідання" (1959). 1939 в перекл. Алі та Адама Шогенцукових і А. Кешокова вийшла зб. творів Т. Г. Шевченка кабард. мовою. З 30-х pp. поезію Т. Шевченка починають вивчати в кабард. школах. У республіці святкуються шевченківські ювілеї. Глибока повага до укр. поета висловлена у віршах "Тарас Шевченко" Алі Шогенцукова, "Тарас Шевченко" А. Кешокова та ін. У періодичних виданнях надр. статті "Великий поет України" (1949) та "Світла любов і глибока людяність" (1964) Адама Шогенцукова, "Великий народний поет" К. Ельгарова (1961), "Безсмертний поет" М. Сокурова (1961) та ін. У перекладі кабард.-черкес. мовою вийшли збірники "Поети України" (1954), "Смарагдове намисто" (1972), "Подільські ластівки" (1981), двотомник укр. поезії і прози "Дорога Україно" (1955 — 56) — до 1-го тому ввійшли твори Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Марка Вовчка, до 2-го — П. Тичини, М. Бажана, М. Рильського, В. Сосюри, A. Малишка, М. Нагнибіди, П. Воронька, С. Олійника, І. Неходи, П. Усенка, А. Пашка, О. Гончара, Ю. Яновського, С. Жураховича, Остапа Вишні, І. Рябокляча, О. Васильківського. У періодиці друкувалися також переклади деяких творів Марка Черемшини, А. Бортняка, Л. Пастушенка, Н. Гнатюк, М. Тарновського, М. Рябого, М. Каменюка, В. Козак, B. Кобця, В. Гарвасюка, М. Чорного та ін. 1956 в перекладі журналіста Х. Ширитова кабард. мовою надр. роман "Прапороносці" О. Гончара. Нурі Шогенцуков переклав п'єси "Наталка Полтавка" І. Котляревського, "Безталанна" І. Карпенка-Карого, поезію "Гімн" І. Франка. На Україні 1974 — 75 опубл. дилогію "Вершини не сплять" А. Кешокова, 1976 — повість "Весна Софіят" Адама Шогенцукова, окремі твори Ф. Балкарової, Х. Теунова, Алі Шогенцукова та ін. Твори кабард. письменників виходили у збірниках "Березова криниця" (К., 1972), "Вершини" (Одеса, 1975), "У братньому колі" (Одеса, 1984), "Побратимська вірність" (Одеса, 1989). Укр. мовою ряд творів кабард. л-ри переклали М. Упеник, О. Новицький, З. Біленко, Л. Горлач, В. Митрофанов, М. Нагнибіда, П. Засенко, С. Наливайко, В. Гнатовський, І. Глинський, Л. Пастушенко, Н. Гнатюк, І. Стативка, Д. Дереч та ін.

Літ.: Теунов Х. И. Литература и пнсатели Кабарды. М., 1958: Кашежева Л. Н. Кабардинская советская проза. Нальчик, 1962; Очерки истории кабардинской литературы. Нальчик, 1968; Налоєв З. М. Послевоенная кабардинская поэзия (1945 — 1956). Нальчик, 1970; Мусукаева А. Поиски и свершения. Нальчик, 1978; Хакуашев А. Х. Адыгские просветители. Нальчик. 1978; Шевлоков П. Правда жизни. Нальчик, 1982; Хашхошева Р. Х. Адыгские просветители второй половини XIX — начала XX века. Нальчик, 1983; Тхагазитов Ю. М. Адыгский роман. Нальчик, 1987; Писатели Кабардино-Балкарии. Биобиблиографический указатель. Нальчик. 1978.

З. М. Налоєв.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me