Кабо-Верде література
Ка́бо-Верде література
• Кабо-Верде література
- л-ра народу Республіки Кабо-Верде. Розвивається креол. (на португ. основі) і португ. мовами. Креоломовній л-рі властиві близькі до фольклору поетичні форми — морна (пісня-танок) та ін. До фундаторів нац. креол, л-ри належать поети Е. Тавариш, Ш. да Круш і П. Кардозу, який уперше в К.-В. л. порушив соціальні проблеми (збірки "Сад Гесперид", 1926; "Діти землі", 1930). Для творчості сучас. креоломовних поетів Каобердіано Дамбари (зб. "Ніч", 1964) і Каобердіано Куноті характерні громадян. пристрасність і революц. активність. З прози набув поширення тільки жанр т. з. історій (короткі гумор. оповідання з повчальною кінцівкою, в яких висміюються різні вади й недоліки).
Л-ра португ. мовою мала спочатку елітарний характер. Власне нац. поезія і проза з'явилися після виникнення 1936 культур. руху, пов'язаного з заснуванням першого літ. журн. "Claridade" ("Світло"), навколо якого об'єдналися, зокрема, Ж. Барбоза і Б. Лопіш. Соціальні причини масової еміграції креолів з архіпелагу Кабо-Верде показано в поезії Ж. Барбози (збірки "Архіпелаги", 1935; "Середовище", 1941; "Записки острів'янина", 1955). Початок нового етапу в розвитку К.-В. л. пов'язується зі створенням групи "Certeza" ("Впевненість", 1944). Творчість її учасників (поезії А. Фонсеки, Г. Маріану, О. Мартінша та ін.) засвідчила процес усвідомлення нац. і культур. самобутності країни, вихід на загальноафр. проблематику. Під впливом афр. нац.-визв. руху в 50-х pp. в л-рі посилюються крит. тенденції, що виявилося в опубл. 1958 "Культурному додатку" до журн. "Boletim Cabo Verde" ("Бюлетень Кабо-Верде"). Антиколон. спрямованістю набув популярності роман "Голодні" Л. Роману ді Мелу (1962). Серед найкращих надбань нової К.-В. л. — романи "Злива" (1956) і "Обпалені східним вітром" (1960) М. Лопіша, "Час відплиття" (1962) і "Ордер на арешт" (1973) М. Феррейри, повісті "Блудна дочка" (1956) і "Ніч вітрів" (1970) А. А. Гонсалвіша. Після проголошення незалежності країни (1975) у К.-В. л. дедалі більшого значення набуває розробка нових проблем — перебудови суспільства, ліквідації пережитків колоніалізму. Укр. мовою вірші О. Алкантари, М. Лопіша, Ж. Барбози, О. Мартінша, К. Дамбари, А. Нуньїша в перекладах Ю. Покальчука і М. Жердинівської опубл. у журн. "Всесвіт" (1974, № 11), зб. "Поезія" (1980, в. 4), антології "Поезія Африки" (К., 1983). В. Шовкун переклав романи "Злива" і "Обпалені східним вітром" М. Лопіша (окр. вид. — К., 1977).
■ Літ.: Ряузова Е. А. Португалоязычные литературы Африки. М., 1972; Жердинівська М. Португаломовна поезія Африки. "Всесвіт", 1974, № 11; Ряузова О. Мануел Лопіш і його роман "Обпалені східним вітром". "Всесвіт", 1977, № 10; Ряузова Е. А. Роман в современных португалоязычных литературах. М., 1980; Григорович А. А., Грибанов В. В. Кабо-Верде. М., 1988.
С. І. Ткаченко.