КАБІР

КАБІ́Р

• КАБІР

(бл. 1440 — бл. 1518; с. Магхар, побл. м. Бенареса)

- інд. поет. За переказами був неписьменним, займався ткацтвом. Складав вірші мовою гінді. Творча спадщина К. дійшла до нашого часу в усній (частково у поєднанні з фольклором) і писемній формі. Вірші і гімни К. (їх відомо бл. 80) включено до священної книги сикхів "Адігрантх" ("Споконвічна книга", кін. 16 — поч. 17 ст.) — антології середньовічної реформаторської поезії народів Пн.-Зх. Індії. У своїх творах К. відбивав настрої знедоленої людини-трудівника, виступав проти кастової системи, фанатизму, за єдність індусів і мусульман; виходячи з наївно-матеріалістичних уявлень, робив спробу окреслити соціальний ідеал. Демократизм поезії К. тісно пов'язаний з ідеями релігійно-реформаторського руху бгакті (поширювався в Індії у 12 — 17 ст.).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Лирика. М., 1965.

■ Літ.: Баранніков А. П. Короткий начерк новоіндійських літератур. Х. — К., 1933; Гафурова Н. Б. Кабир и его наследие. М., 1976; Серебряков И. Д. Литературы народов Индии. М., 1985.

І. Д. Серебряков.