Калмицька література

Калми́цька література

• Калмицька література

- л-ра калмицького народу, розвивається калм. мовою. Своїм корінням сягає загальномонг., давньоінд. і тібет. джерел. Виникла на базі багатого нац. фольклору (казки, легенди, притчі, пісні, афористична поезія, поетичні діалоги-змагання та ін.). Вершиною усної нар. творчості калмиків є героїч. епос "Джангар" (15 ст.). З серед. 17 ст. К. л. розвивалася як л-ра ойратів — предків сучас. калмиків. 1648 ойратсько-калм. учений-просвітитель Зая-Пандіта Намкайджамцо створив новий алфавіт — т. з. ясне письмо (до того використовувався загальномонг. алфавіт і була єдина з монголами л-ра), яким було записано загальномонг., давньоінд. і тібет. твори, в т. ч. епоси "Рамаяна", "Субашида", "Панчатантра", "Чарівний мрець", "32 оповідання царського трону" та ін. Визначною пам'яткою писемної ойратсько-калм. л-ри є істор. пісня "Повість про поразку Убуші-хун-тайджі". На поч. 20 ст. виступив поет Бадма Боваєв. Його поема "Втіха слуху" (опубл. 1916) є найвизначнішим твором цього періоду.

Новий етап в історії К. л. настав після Жовтн. революції. Одним із зачинателів калм. революц. поезії був поет-пісняр Х. Кануков. Великому Жовтню, громадян. війні присвячені твори С. Каляєва (вірш "Ленін", 1924; зб. "Богатирі — червоні орли", 1929, та ін.). В серед. 20 — на поч. 30-х pp. в л-ру прийшли Н. Манджієв, Х. Сян-Белгін, Ц. Леджинов, А. Сусєєв, К. Ерендженов, Б. Басангов, Г. Даваєв. Тяжке життя народу в минулому відтворено у зб. нарисів і оповідань "Гірка правда" Н. Манджієва (1929), зб. оповідань "Правда минулих років" (1931) та повісті "Булгун" (1930) Б. Басангова, повістях "Аранзал" (1932) і "В степу" (1935) А. Амур-Санана та ін. Першим великим прозовим твором К. л. є роман-хроніка про життя калмиків до і після Великого Жовтня "Мудрешків син" А. Амур-Санана (1925). Сільська тематика розкрита у зб. оповідань "Оповідання про колгосп" Н. Манджієва (1934), повістях "Пісня чабана" К. Ерендженова (1931) та "Санджі" М. Нармаєва (1940). З 2-ї пол. 30-х pp. з'являються нові імена — поети Б. Джімбінов, Л. Інджієв, Д. Кугультінов, Б. Дорджієв, М. Ерднієв, П. Джідлєєв та ін. Формування їхньої творчої індивідуальності відбувалося під впливом фольклору, революц. романтики. Великий внесок у розвиток нац. драматургії зробив її основоположник Б. Басангов (п'єси "Чуче", "Вірний страж", "Країна Бумби", "Запізнілий багач", "Випадок гідний подиву" та ін.). З драм. творами виступили також Б. Ерднієв та ін. В кін. 1943 через злочинне порушення ленінських принципів нац. політики була проведена депортація калм. народу в Сибір, на Крайню Північ, Далекий Схід, в Середню Азію і Казахстан, що трагічно позначилося на долі людей, становищі культури, мови. Процес духовного розвитку народу був штучно перерваний. З відновленням автономії Калмикії в 2-й пол. 50-х pp. починається відродження культури. Провідне місце в сучас. К. л. належить поезії. Вірші і поеми С. Каляєва, А. Сусєєва, Х. Сян-Белгіна, К. Ерендженова, Л. Інджієва, Б. Дорджієва, М. Хонінова, Б. Сангаджієвої та ін. відтворюють нац. характер в істор. розвитку, долі людей, які пережили драм. період історії. Видатне місце в К. л. належить Д. Кугультінову, його філос. лірика зосереджує в собі гуманістичні тенденції часу, відображає духовний світ людини, яка прагне соціальної і моральної гармонії: поема "Бунт розуму" (1965 — 71), збірки "Клич квітня" (1975; Держ. премія СРСР, 1976), "Життя і роздуми" (1963) та ін. З'являються великі епічні твори — романи "Золото в піску не зникне" (в рос. перекл. — "Там, за далью непогоды", 1964) та "Ріки починаються з джерел" (1969) О. Бадмаєва, "Вірний шлях" Б. Дорджієва (ч. 1 — 2, 1963 — 64), "Дочка Ольди" Л. Інджіева (1963), "Бережи вогонь" Х. Ерендженова (кн. 1 — 2, 1963 — 65), "Лотос" Т. Бембєєва (1965) та ін. В 70 — 80-х pp. проза дедалі глибше відтворює життя народу, його минуле (романи "Зултурган — трава степова" О. Бадмаєва, 1976; "Чорноголовий журавель" М. Нармаєва, 1972; "Золота Бумба" О. Балакаєва, 1974; повість "Більшовики" Л. Інджієва, 1972, та ін.). Подвиг рад. людей у роки Вел. Вітчизн. війни показано в романі "Мукебен" О. Бадмаєва (1984). Серед критиків і літературознавців відомі І. Мацаков, А. Кичиков, В. Пюрвєєв та ін. СП Калмикії — з 1935. Виходить журн. "Теегін герл" ("Світло в степу", халм. і рос. мовами).

На захист соціальних і нац. прав калм. народу виступали Т. Шевченко в щоденнику і М. Коцюбинський у циклі статей з газети "Волынь" "Свет и тени русской жизни". У Калмикії особливою любов'ю користується творчість Т. Шевченка. Перші переклади його поезій з'явилися 1939. Серед перекладачів — С. Ердюшев, Б. Дорджієв, Ц. Леджинов, Д. Кугультінов, Л. Інджієв та ін. Україні, Т. Шевченкові присвятили ряд своїх поезій Д. Кугультінов (поеми "Три дні" і "Пісня матері"), Б. Дорджіев, Л. Інджієв, С. Каляєв, А. Сусєєв та ін. У перекл. Л. Інджієва опубл. поему "Давня казка" Лесі Українки, ряд творів І. Франка, І. Микитенка, М. Рильського. Є. Буджалов переклав "Гімн (Замість пролога)" І. Франка. Калм. мовою опубл. поему "Слово о полку Ігоревім" у перекл. А. Кичикова, зб. укр. поезії "Пісні друзів", вірші П. Ребра (зб. "Клятва"), ін. твори укр. л-ри. К. Інджієв у книзі "Сонячні гони" (1967) писав про І. Микитенка. Епос "Джангар" розглядається у ст. "Торжество одного народу — свято усіх" П. Тичини (1940). П. Ребро створив цикл віршів "На землі Джангари" (1974). Калмикії, творчості Д. Кугультінова присвятив ст. "В степах Джангари" М. Бажан (1982). Укр. мовою вийшли окр. розділи епосу "Джангар" (за ред. П. Тичини, В. Сосюри, О. Сороки. К., 1940), роман "Мудрешків син" А. Амур-Санана, повість "Легенда про землю" О. Балакаєва (1973), зб. сповідань "Ердні" Б. Сангаджієвої (1976), зб. поезій "Твої друзі із Елісти" В. Шуграєвої (1974), колект. зб. віршів калм. поетів "Тюльпани з-над Каспію" (Дніпропетровськ, 1977), зб. калм. нар. казок "Бадма та чорно-лисий вовк" (К., 1968). В антології "Березова криниця" (К., 1972) вміщено вірші В. Нурова. Окр. книжкою під назвою "Жива вода" (К., 1976) вийшли вибрані твори Д. Кугультінова. В періодиці, зокрема в альм. "Сузір'я", друкувалися поезії С. Каляєва, А. Сусєєва, В. Нурова, Л. Інджієва, К. Ерендженова та інші. Серед перекладачів — П. Дроздов, М. Лиходід, П. Ребро, Б. Бездольний, О. Стешенко, О. Іваненко, В. Омельченко, С. Шевченко, П. Ловецький, Д. Луценко, С. Тельнюк, О. Новицький, Ю. Петренко, О. Зозульський та ін. У 70-і pp. налагоджено дружні літ. зв'язки між письменниками Калмикії та Запоріжжя. На Запоріжжі пройшли Дні л-ри Калмикії (1971, 1977), в Калмикії — Дні л-ри Запоріжжя (1972, 1978).

■ Літ.: Сусєєв А. Усна народна творчість калмиків. "Народна творчість та етнографія". 1961, № 2; Мацаков И. М. Современная калмыцкая проза. Элиста, 1970: Назаренко Ю., Хоменко Б. Калмыкия и Украина (Заметки о связях братских литератур). "Свет в степи", 1971, № 1; "Джангар" и проблеми эпического творчества тюрко-монгольских народов. М., 1980; История калмыцкой литературы, т. 1 — 2. Элиста, 1980 — 81; Бадмаев А. В. Калмыцкая дореволюционная литература. Элиста, 1984; Пюрвеев В. Д. Октябрь и калмыцкая литература. Элиста, 1988; Джимгиров М. Э. Писатели Советской Калмыкии. (Биобиблиографический справочник). Элиста, 1966.

Д. Б. Дорджієва.