Камерунська література

Камеру́нська літерату́ра

• Камерунська література

- л-ра народів Камеруну. Розвивається переважно франц., меншою мірою (на території Зх. Камеруну) — англ. мовами. Донедавна нац. мовами існувала лише у фольклор. формах (легенди, казки, пісні тощо). На поч. 20 ст. була спроба створити ориг. писемність мовою бамум, л-ра цією мовою розвитку не набула. З 30-х pp. епізодично з'являються твори місцевими мовами, гол. чин. фольклор. характеру. Перші етногр. нариси й записи фольклору, здійснені франц. мовою, належать до 20-х pp.

Становлення сучас. К. л. почалося в 50-х pp., в ході нац.-визв. боротьби проти франц. і англ. колонізаторів. На основі нар. пісенної творчості формується поезія (зб. "Камерун! Камерун!" Е. Епанья Иондо, 1955, опубл. 1960). Гол. тема поетич. творчості Ф. Сенга-Кюо (збірки "Квіти з латериту" і "Червоні години", обидві — 1954) — боротьба за нац. визволення. Непримиренністю до колоніалізму та архаїч. форм сусп. життя позначена молода проза — повість "Африко, ми не знаємо тебе!" Б. Матіпа (1956), романи "Жорстоке місто" (1955), "Чудесне зцілення короля" (1958) і повість "Завершена місія" (1957) М. Беті. Найвищим досягненням камерун. антиколон. прози стали роман "Життя боя" і повість "Старий негр і медаль" Ф. Ойоно (обидва — 1956).

Проголошення незалежності країни (1960) активізує літ. творчість, виникає Асоціація камерун. поетів і прозаїків. 1965 видано антологію "Дев'ять камерунських поетів". Значний внесок у розвиток лірико-філос. поезії зробив С. М. Ено-Белінга, автор збірок "Негритянські маски" (1972), "Камерунські балади й пісні" (1974), "Пророцтво з Жоалю" і "Рівнодення" (обидві — 1975). З серед. 60-х pp. інтенсивно розвивається також новелістика. Викривальний характер мають збірки оповідань "Листи з моєї хатинки" (1964) і "Небилиці" (1971) Р. Філомбе, зб. новел "Літопис селища Мвутессі" Г. Ойоно-Мбіа (в. 1 — 3, 1971 — 72). Просвітительськими тенденціями пройняті романи Р. Філомбе ("Сола, моя кохана", 1966) і Ж. Ж. Мокто ("Роміту, моя чужоземка", 1971), соціально-критичними — Р. Ж. Меду Мвомо ("Щоденник Фаліу", 1972) і П. Ндеді-Пенди ("Сіть", 1971). Водночас у л-рі з'являються риси романтич. ідеалізації (в дусі негритюду) традиц. укладу афр. країн — романи "Син Агати Мудіо" (1967), "Лялька ашанті" (1973) і "Король Альбер з Еффіді" (1976) Ф. Бебея тощо. В романах "Пам'ятай Рубена" і "Перпетуя, або Звичка до знегод" (обидва — 1974) М. Беті аналізує складні соціальні конфлікти в історії країни напередодні і після здобуття нац. незалежності. З соціально-побутовими комедіями "До нових листів" (1970) і "Наша дочка не вийде заміж" (1971) виступив Г. Ойоно-Мбіа. Укр. мовою видано окр. книгою романи "Пам'ятай Рубена" і "Перпетуя, або Звичка до знегод" М. Беті (К., 1981). Вірші Е. Епанья йондо, М. С. Діпоко, Ф. Сенга-Кюо і Р. Філомбе ввійшли до антології "Поезія Африки" (К., 1983) та зб. світової поезії 20 ст. "Заграва" (К., 1989). Серед перекладачів К. л. — Ю. Калиниченко, М. Литвинець, О. Масикевич, Ю. Покальчук, Вс. Ткаченко, С. Ткаченко.

Літ.: Ивашева В. В. Проза Камеруна. В кн.: Ивашева В. В. Литература страв Западной Африки. Проза. М., 1967; Никифорова И. Д. О национальной специфике западноафриканских литератур. М., 1970; Покальчук Ю. Поезія, народжена свободою. "Всесвіт". 1973, № 9; Ляховская Н. Д. Литература Камеруна. В кн.: Развитие литературы в независимых странах Африки (60 — 70-е годы XX века). М., 1980; Писатели Камеруна. Биобиблиографический указатель за 1960 — 1980 гг. М., 1987.С. І. Ткаченко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me