Канада література
Ка́нада література
• Канада література
- л-ра народу канада (канара; осн. насел. шт. Карнатака, Пд. Індія). Одна з нац. л-р Індії. Створюється мовою канада. Має давні писемні традиції. На кам'яних плитах храмів збереглися численні написи, датовані прибл. 450. До 7 ст. відносять філос. твори Тумбулурачар'ї і Ш'ямакундачар'ї. Найдавнішою літ. пам'яткою, що дійшла до наших часів, є трактат про поетику "Шлях царя-поета" (825), приписуваний ученому й поетові Нріпатунгі. До 10 ст. належить творчість поетів Понни ("Сказання про умиротворення"), Ранни ("Переказ про Аджитанатху"), Пампи ("Доблесний Арджуна", в основі поеми — сюжет "Махабгарати", та "Первісний переказ"), які наслідували традиції санскритської літератури. У 12 — 14 ст. К. л. стає різнобічнішою: з'являються нові жанри, зокрема чампу (поєднання віршів та прози), рагале (ліро-епічна поема), л-ра звільняється від впливу санскритизмів. Поети Басава, На ясена звертаються до живої нар. мови. У 12 ст. поет Басава, що став на чолі реліг.-реформат. руху вірашайва ("героїчний шиваїзм", був спрямований проти брахманства і кастових упереджень), зображував повсякденне життя народу, в його творах звучали також мотиви соціальної критики. Визнаними поетами 15 — 16 ст. були Немічандра, Харіхара, Бгімакаві. У піснях і гімнах Пурандарадаси і Канакадаси порушувалася тема антифеод. руху. У 18 ст. стає популярним жанр нар. драми (якшагана), в осн. якого покладено нар. епічні перекази. Першим твором новочасної прози став роман на істор. тематику "Скринька з печаткою" Кемпунараяни (1823, в його основі — сюжет драми "Перстень Ракшаси" Вішакхадатта, 8 ст.). 1842 виходять перші газети мовою Канада "Канада самачара" ("Новини Канада"), 1865 — "Карнатака пракашіке" ("Світоч Карнатаки"), зароджується публіцистика. На межі 19 — 20 ст. посилюється інтерес до минулого країни, її культури. В антології "Поети Карнатаки" А. Нарасімхачар'ї (1907) зібрано найкращі зразки поезії 9 — 18 ст. Значну роль у становленні сучас. л-ри і мови відіграли Т-во л-ри Канада (засн. 1915), Майсурський ун-т (засн. 1916). На поч. 20 ст. дедалі частішають переклади з бенгальської, маратхі, телугу, англ. мов. Створюється й оригінальна проза, зокрема романи — істор. ("Білий лотос" і "Розквіт Махараштри" Галаганатха) та соціальні ("Індіра деві" Г. Венкатараї, 1899; "Махараджа Мадідунно" М. С. Путанне, 1911). Антиколон. боротьба, життя простого трудівника — у центрі романів "Вісники з небес" (1928) і "Бараб.н Чоми" (1933) Ш. Каранта. У жанрі роману працюють також А. Н. Крішнарая, Та Ра Су, К. Пураніка, У. Р. Анандамурті. Провідною в їхніх творах стає патріотич. тема. До жанру новели й оповідання звернулися Д. Панджа Мангешарая, К. Васудевачар'я, М. Венкатеш Айянгар, Г. Крішнарая, Горур, К. Бетагері, В. М. Джоші та ін. Значне місце в поезії посідає філос. та інтимна лірика (Д. Р Бендре, Г. Пай, В. К. Гокак, Д. С. Каркі, К. С. Нарасімхасвамі). У л-рі 60 — 70-х pp. важливу роль починає відігравати течія "бандайя", представники якої вважають л-ру засобом боротьби проти соціального зла, заперечують модернізм і формалістичні експерименти (Ч. Патіл, Б. Хінгаміре, Я. Чіттал та ін.). Розвивається сучас. драматургія (Бендре, Шріранга).
З укр. л-рою народ канада ознайомився через творчість Т. Шевченка. Поет Б. Хінгаміре переклав і видав 1979 кн. "Тарас Шевченко. Вибрані твори", куди увійшло 11 віршів Кобзаря ["Заповіт", "Садок вишневий коло хати", "Не женися на багатій", "Сон" ("На панщині пшеницю жала") та ін.], опубл. есе "Поезія Тараса Шевченка, що надихала революцію" (1985). За мотивами творів укр. поета Б. Хінгаміре написав п'єси "Наймичка" (1986, за однойм. поемою; пост, самодіяльною трупою в с. Саванур штату Карнатака 2 травня 1986) та "Війна і кохання" (1987, за поемою "Катерина").
■ Літ.: Серебряков И. Д. Литературы народов Индии. М., 1985; Письменники Індії про творчість Кобзаря. "Всесвіт", 1986. № 3; Фурніка В., Хоменко Б. "Заповіт" мовами народів Індії. "Прапор", 1987, № 8; Зінчук Л., Фурніка В. "Наймичка" під індійським небом. "Літературна Україна", 1987, 1 січня: Фурніка В. Кобзар за Гімалаями. Творчість Т. Г. Шевченка в Індії та Шрі Ланці. К., 1989.
І. Д. Серебряков, В. П. Фурніка.