Канадська література

Кана́дська література

• Канадська література

- л-ра народів Канади. Розвивається переважно англ. і франц., а також укр.. шотл., ісл., ірл., угор., рос., ідиш та ін. мовами. Усна творчість корінного населення Канади — індіанців та інуїтів (ескімосів) — міфи, легенди, казки, пісні тощо — великою мірою зібрана і опубл. канад. англомов. письменниками (фольклорні збірки "„Пшенична богиня" та інші казки індіанської Канади", "Корінні племена Канади", обидві — 1956, та ін.). Поетеса Полін Джонсон (індіанське ім'я Текагіонвейк) писала про життя індіанців, популяризувала їхні легенди. Становлять інтерес твори письменника з індіан. псевдонімом Сіра Сова (індіан. мовою Веша Куонезін; справж. — Джордж Стенсфелд Белані; кн. про тварин "Саджо та її бобри", 1935, та ін.) і письменника інуїта Маркузі ("Гарпун мисливця", 1962).   Л-ра англійською мовою виникла у 2-й пол. 18 ст. після брит. колонізації. Перші англо-канад. письменники творили в руслі англ. літ. традицій. Біля витоків англоканад. л-ри — листи, щоденники, мемуари місіонерів і мандрівників. В епістол. стилі написано роман "Історія Емілі Монтег'ю" Ф. Брук (1769). У серії крутійських романів Т. Ч. Гелібертона про Сема Сліка, що став прообразом "дядечка Сема" ("Годинникар, або Роздуми і вчинки Сема Сліка зі Сліквіля", 1836, та ін.), сатир. зображено побут колонізаторів. Під впливом англ. (В. Скотт) і амер. (Ф. Купер) роману написані істор. твори Дж. Річардсона (романи "Текумсе", 1828; "Вакуста", 1832). 60 — 70-і pp. 19 ст — період творення власне канад. англомовної л-ри. Канад. романтизм 19 ст. вирізнявся пошуками тем, що відбивали процес становлення молодої країни, її культури. У 80-х pp. формується школа поетів-романтиків, т. з. поетів Конфедерації (на чолі з Ч. Робертсом), до якої входили І. Кроуфорд, В. Б. Кармен, А. Лампмен, В. Кемпбелл, Полін Джонсон, Д. К. Скотт. У прозі, яка значною мірою поступалася поезії, проглядали консервативні тенденції: романи В. Кербі ("Золотий пес", 1877), оповідання і романи Д. Паркер.   На зламі століть здобули визнання твори Е. Сетона-Томпсона — основоположника анімалістичного жанру в К. л. його послідовники — Ч. Робертс, В. А. Фрейзер, Сіра Сова та ін. Стали популярними сатир. новели і оповідання С. Б. Лікока. 1921 утв. Канад. асоціацію письменників, виходять друком перші антології, праці з історії К. л. Антивоєнні твори писав В. Макдональд (вірші "Пісня взаєморозуміння", 1913; "Волга", 1922). Простим трударям, мисливцям, рибалкам присвятив вірші і поеми Е. Дж. Претт, який виступив експериментатором у галузі поетич. форми, ввів нові оригінальні рими (поема "Титаник", 1926).. Соціальні теми порушує Д. Лайвсей, волелюбними мотивами пройняті вірші Дж. Уоллеса. Поезії Р. Данієлса, Д. Рефорда, Дж. Ріні позначені формальними пошуками в дусі "чистого мистецтва". Про відчуження людини та шляхи його подолання через осягнення соціальних ідей сучасності розповідають у своїх романах М. Келлеген ("Ось моя кохана", 1934), Ф. Чайлд ("Божі горобчики", 1937), А. Бейрд ("Змарнована спадщина", 1939), Т. Аллан ("Час кращої землі", 1939).   40 — 50-і pp. — новий етап в англоканад. прозі. Антимілітаристські, антифашист. романи створює М. Лаурі ("Біля підніжжя вулкана", 1947) та ін. У творах поглиблюється тема людини і суспільства — романи С. Росса ("Про мене і мій дім", 1941), Т. Редделла ("Янкі його величності", 1942), В. Мітчелла, Г. Гарнера, Дж. Маршалла, М Лаурі, Е. Вілсон та ін. У романі "Дві самотності" (1945) Г. Макленнан порушує проблему взаємин англо- і франкоканадців. Його романи "Прірва" (1948) і "Син кожної людини" (1951) спрямовані проти традицій пуританства в канад. суспільстві. В центрі романів Г. Д. Картера — боротьба робітн. класу за свої соціальні права ("Майбутнє за нас", 1950, та ін.). В романах Г. Мерфі ("Уаса-Уаса", 1953), Е. Манстергельма ("Вітер і карибу", 1953), Ф. Моуета ("Люди краю оленів", 1952, і "Не кричи, вовки!", 1963) провідною стає тема захисту природи. Роль митця в сучасному суспільстві аналізує драматург, прозаїк і публіцист Р. Дейвіс.   У 60 — 80-х pp., з пожвавленням соціальних і духовних процесів у Канаді, частими виступами демокр. громадськості проти екон., ідеол. експансії з боку США, англоканад. л-ра збагатилася новими ідеями, досягла худож. зрілості. Сьогодні їй властивий напружений худож. пошук, прагнення до розробки найгостріших життєвих проблем. Виникає специфічний для К. л. жанр т. з. роману прерій, який передає настрої самотності, ізольованості людини в оточенні суворої природи, що є метафоричним аналогом людського суспільства (романи Дж. Риги "Голодні гори", 1960, і "Балада про збирача каміння", 1962). Проблему конфлікту "суспільство — творча особистість" порушує у своїй худож.-публіцист, кн. "Того літа в Парижі" М. Келлеген (1963). Істор. роман "Повсталий Квебек. Справа Гібора" Г. Буллера (1965) передає атмосферу сепаратистського руху в Квебеці. На важливості примирення й об'єднання англо- і франкоканадців наголошується в романах "Повернення сфінкса" Г. Макленнана (1967) і "Революційний сценарій" Б. Мура (1971). В ході індустріалізації, розвитку великих міст з'являється жанр т. з. урбаністичного роману (Р. Дейвіс, М. Келлеген).   Твори про корінних мешканців Канади сповнені співчуття і трагізму — романи "Чужинець з острова Барра" Ф. Бодсворта (1970), "Сварка на небі" Л. Бітті (1973), В. Мітчелла, Б. Вілсона. Життя індіанців та інуїтів як невід'ємна частина проблеми існування людської особистості у сучас. канад. суспільстві — в центрі романів "Літня спека" Дж. Бойла (1964), "Кам'яний ангел" М. Лоренс (1970), "Улюблена гра" Л. Коєна (1970), "П'ятий поза сценою" (1970), "Мантікора" (1972), "Світ чудес" (1975) і "Що закладено у фундамент" (1985) Р. Дейвіса, "Життя жінок і дівчат" Е. Манро (1971), "Посеред життя" (1973) і "Туристи" (1984) Р. Райта, "Погляд на поверхню" М. Етвуд (1973), "Самотній герой" Ф. Стенсона (1974), "Тихе і затишне місце" (1975) та "І знов до сонця" (1983) М. Келлегена, "В тіні стерв'ятника" Дж. Риги (1983), "Солоні води Місяця" Д. Френча (1985). Відчуження, внутрішня і зовнішня ізольованість героїв цих творів, пошук власного місця в житті поєднуються з прагненням захистити свою людську гідність. У цьому ж руслі розвиваються також нац. драматургія (п'єси Т. Макдоно, Р. Дейвіса та ін.) і поезія (антологія "Нові канадські поети", 1986).   Л-ра французькою мовою (переважно у пров. Квебек) сформувалася після колонізації Францією сх. районів Канади у 16 ст. Біля її витоків — хроніки, реліг. твори місіонерів-французів: Ж. Картьє (поч. 16 ст.), С. Шамплена (кін. 16 — поч. 17 ст.). Першою франкомовною письменницею, що нар. у Квебеку, була черниця М. Морен ("Нотатки з монреальської лікарні", 17 ст., опубл. 1921). Утвердження 1763 англ. панування негативно позначилося на розвитку франкомовної л-ри. Її становлення тісно пов'язане з боротьбою франкоканадців за свої права, подоланням застиглих консерв.-патріарх. традицій і впливу катол. церкви.   30-і pp. 19 ст. характеризуються активною політ. діяльністю Л. Ж. Папіно і В. Маккензі, які боролися за об'єднання Верхньої (заселеної гол. чин. англоканадцями) і Нижньої (переважно франкоканадцями) Канади. Атмосфера цього часу виразно відбилася в романі "Вплив книги, або Шукач скарбу" Ф. О. де Гаспе-сина (1837). Вийшла друком перша вірш. збірка — "Послання, сатири, пісні, епіграми та інші поезії" М. Бібо (1830); була створена перша франкоканад. драма "Молодий Латур" А. Жерен-Лажуа (1844). Основоположниками жанру т. з. роману землі в К. л. виступили П. Лакомб ("Батьківська земля", 1846) і П. О. Шово ("Шарль Герен", 1853). Спираючись на досвід франц. історіогр. романтич. школи, Ф. К. Гарно написав епопею "Історія Канади з часу відкриття до наших днів" (т. 1 — 4, 1845 — 52). З 60-х pp. бере початок літ. рух — т. з. патріотична школа Квебека (на чолі з О. Ж. Кремазі), яка своїм гол. завданням вважала створення л-ри на основі традиції історії і фольклору франц. Канади. В романі "Стародавні канадці" Ф. О. де Гаспе-батька (1863), віршах Л. О. Фрешетта відбилася історія франц. Канади. В кін. 19 ст. поширюються реліг. та істор. твори (зокрема аббата А. Р. Касгрена, історіографа Е. Руа, який продовжив працю Ф. К. Гарно з історії Канади). 1895 виникла т. з. монреальська літ. школа, представники якої обходили патріотич. тематику, значну увагу приділяли вірш. формі; їхня поезія тяжіла до символізму й декадентства (твори Е. Неллігана).   На початку 20-го століття поступово розширюється коло проблем, які порушуються в прозі, посилюються реалістичні тенденції: романи Л. Емона ("Марія Шапделен", 1916, про життя колоністів-піонерів), Ж. Ш. Харві ("Напівцивілізовані", 1934, про моральний конформізм у суспільстві) та ін. Жанр т. з. роману землі репрезентує А. Рінке ("30 арпанів", 1938). Здобули визнання твори письменників Д. Потвена, Л. Грулкса, Р. де Рокбрюна, Л. Бернара, К. Гріньйона, Л. П. Дерозьє, поезії А. Дероше, Р. Шокета, Ж. О. Лоранже. Поетом-символістом був Е. де Г. Сен-Дені Гарно, який поєднував мотиви траг. світовідчуття з пошуками внутр. гармонії. Л-ра 40 — 50-х pp. звернена до соціальних проблем. 1945 вийшов друком реалістич. роман "Випадкове щастя" Г. Руа, в якому широкого звучання набула тема антифашист. боротьби. Життю канад. селян присвячені романи "На чистій землі" (1942) і "Марі Дідас" (1947) Ж. Кевремона. Романи "Під схилом" (1944) та "Родина Плуфф" (1948) Р. Лемлена мають антиклерик. спрямування. Проблеми робітничих мас — у центрі роману "Вогонь в азбесті" Ж. Ж. Рішара (1956). Поглибленим психологізмом позначені романи Р. Шарбонно ("Вони завоюють землю", 1941; "Мрії і дні", 1948), Р. Елі ("Кінець мрій", 1950), Б. Бак ("Двоє дверей... одна адреса", 1952), А. Жіру, А. Ланжевена. До боротьби за нац. гідність закликає Ю. Акен (роман "Найближчий епізод", 1963). У творах А. Ебер відбилися суперечності між внутр. світом людини і навкол. дійсністю (зб. "Вірші", 1960; романи "Камураска", 1970; "Навіжені Бассана", 1982, та ін.). Здобули визнання поезії Р. Жігера, Ж. Г. Пілона, Г. Мірона, Ж. Ено та ін., звернені до соціальних і національних проблем франкоканадців. Частина письменників наслідує амер. л-ру жахів (роман "Чарівний звір" М. К. Бле, 1959), деякі зазнали впливу франц. "нового роману": "Дерев'яні кімнати" А. Ебер (1958), "Вигуки" С. Параді (1960), "Акваріум" Ж. Годбу (1962), "Інкубація" Ж. Бессетта (1965). Елементи соціальної сатири властиві романам "Ланцюг у парку" А. Ланжевена (1974), "Родина" Ж. Г. Карр'є (1977), "Еліза й багатий дядечко" А. Можор (1979), "Дитина з шостого поверху" П. Бійона (1982), "Розповідь про Салім" В. Л. Больє (1983), "Злочин Овідія Плуффа" Р. Лемлена (1983), "Корд-де-Буа" (1977) і "Візок Пелажі" (1983) А. Майє. Серед відомих драматургів — Г. Желін, П. Тупен, М. Дюбе та ін. У 70 — 80-і pp. канад. літературознавці Р. Сазерленд, П. Муазан та ін. досліджують процес проблемно-естетич. зближення англо- й франкомовної л-ри Канади. Ці питання висвітлює журн. "The Canadian Literature" ("Канадська література"), що друкує матеріали, присвячені англомовній та франкомовній К. л.   Л-ра українською мовою започаткована в 90-і pp. 19 ст. у ході дедалі зростаючої імміграції українців до Канади. 1891 сюди прибуло двоє укр. селян — І. Пилипівський та В. Єленяк. До вересня 1939 в Канаді поселилося 237 тис. українців, переважна більшість іммігрантів походила з Галичини, Буковини, Закарпаття, Лемківщини і Волині. Нова хвиля імміграції з України була після 2-ї світової війни. Першим літописцем життя укр. канадців був К. Геник, друг І. Франка. Він розгорнув у Канаді широку культурно-осв. й громадську діяльність (його статті публікувалися з 1896 на сторінках укр. газет Галичини, США і Канади), 1903 К. Геник засн. у Вінніпезі Читальню ім. Т. Г. Шевченка. Перші оповідання під заголовком "Канадійська Русь. Подорожні вспомини" написав і видав 1897 Н. Дмитрів — редактор україномовної газ. "Свобода" (США); в них він показав побут укр. першопоселенців біля Вінніпегу і Калгарі. Перший вірш — "Канадійські емігранти" — належить І. Збуру (1898, опубл. в "Свободі" 1899). Початковий період україномовної К. л. (1897 — 1920) характеризується етнографізмом, близькістю до фольклору, осн. тематика — ностальгія, спогади про полишений рідний край: вірші Т. Федика, І. Збури, Д. Могилянки (справж. прізв. — Янда). Д. Рараговський, автор вірша "Гей, до бою!" (опубл. 1907 у газ. "Червоний прапор" — першій на амер. континенті укр. соціалістичній газеті) — представник пролет. поезії. 1908 у Вінніпезі вийшла перша зб. "Пісні про Канаду і Австрію", яку записав серед укр. поселенців та уклав Т. Федик. Реаліст. зображали побут українців, закликали до соціальної боротьби прозаїки С. Чернецький (оповідання "З глибини пропасті", 1900), Мирослав Стечишин (оповідання "Пілот Бут"; нарис "Смерть за 8-годинний день праці"), П. Крат (оповідання "Останнє ходження бога по землі", "Віджитки в людській натурі", "Візита „Червоної дружини""), В. Кудрик (збірки оповідань "З Великоднем на волю", "Продав батька", "Козак Дорош"), І. Зелез (оповідання "Двояка подорож", "Цивілізація", "Заросла дорога"). П. Крат опубл. 1909 в Едмонтоні зб. "Соціалістичні пісні", в якій було вміщено "Інтернаціонал", імовірно, в його перекладі (перший переклад пролет. гімну укр. мовою).   Л-рі наступних десятиліть (1920 — 50) властиві розширення тематики, вищий худож. рівень. Пожвавленню літ. життя сприяло перебування в Канаді Івана Кулика (1923 — 27) та Мирослава Ірчана (1923 — 29). Актуальні соціальні мотиви зазвучали у віршах І. Ковальського, І. Микитина, Я. Манчурака, І. Петрука, А. Понура. Здобули визнання твори неоромантика І. Данильчука — поета ориг. образного світобачення (зб. "Світає день", 1929), О. Іваха, в чиїй поезії ліричний струмінь органічно поєднується з філософським (збірки "Бойова сурма України", 1931; поема про Г. Сковороду "Той, кого світ ловив, та не спіймав", 1932), Мирослава Ічнянського (справж. — Іван Кмета) — поета естетико-філос. напряму (збірки "Фрагменти", 1929; "Ліра емігранта", 1936). Пізнавальну та виховну вартість мала проза С. Пури, М. Поповича, Д. Гунькевича, М. Герасимчука і, особливо. М. Шатульського (оповідання "Забуті", "Янсон", нариси, памфлети). Значний здобуток прози цього періоду — соціологічна повість-трилогія І. Киріяка "Сини землі" (1939 — 45; скороч. англ. перекл. М. Лучковича 1959), в якій зображено життя укр. першопоселенців у пров. Альберта від 90-х pp. 19 ст. до поч. 2-ї світової війни. Життя у Канаді під час екон. кризи 30-х pp. зобразив О. Луговий (справж. прізв. — Овруцький-Швабе) у повісті "Безхатний" (1946); він писав також вірші і короткі оповідання. У драм. жанрі працював С. Ковбель, автор 17 п'єс (з них опубл. 6: "Дівочі мрії", "Вірна сестра то золото" та ін.).   Починаючи з 50-х pp. на авансцену виступили нові творчі сили. Л-ра цього періоду характеризується жанровим розмаїттям, самобутністю стильових манер, виявами модернізму. Серед поетів виділяється М. Мандрика (збірки "Золота осінь", 1958; "Радість", 1959; "Симфонія віків", 1961; "Сонцецвіт", 1965; "Вино життя", 1970; "Завершення літа", 1975; поеми "Мазепа", 1960, і "Канада", 1961) — автор багатьох інтимних поезій, віршів романтичного, філософського, ностальгічного характеру. Канад. тематиці присвячена повість "На твердій землі" У. Самчука (1967), що прибув до Канади 1950. Виразна індивідуальність Яра Славутича (справж. — Григорій Жученко) — автора поетич. збірок "Оаза" (1960), "Маєстат" (1962), "Трофеї" (1963), "Завойовники прерій" (1968; включено поему "Скарга" — про укр. громад. діяча в США Агапія Гончаренка), "Мудрощі мандрів" (1972), оповідної поеми "Моя доба" (625 октав, опубл. 1978).   Певний внесок в україномовну К. л. зробили Б. Олександрів (справж. прізв. — Грибинський) — автор збірок інтимної лірики "Туга за сонцем" (1967), "Колокруг" (1972), "Камінний берег" (1975), "Поворот по сліду" (1980), сатир. оповідань (збірки "Свирид Ломачка в Канаді", 1951; "Любов до ближнього", 1961); Б. Мазепа — любовна та пейзажна лірика (зб. "Зоряна даль", 1956, і "Полум'яні акорди", 1976), а також В. Скорупський — автор інтелектуал, поезії (зб. "Моя оселя", 1954; "В дорозі", 1957; "Без рідного порога", 1958; "Із джерела", 1961; "Над могилою", 1963; "Айстри не відцвіли", 1972; "Споконвічні луни", 1977). Оригінальністю відзначається поезія Л. Мурович (зб. "Піонери святої землі", 1969; "Жарп-таха", 1971; "Дерево рідного роду", 1984), яка широко використовує укр. міфологію, в багатьох її творах описується побут індіанців. У поезії виділяються модерністи О. Зуєвський (збірки "Золоті ворота", 1947; "Під знаком фенікса", 1958; "Голуб серед ательє", 1987), М. Царинник (поема "Коловорот", 1985), І. Макарик, Д. Струк; у прозі — Ф. Одрач, І. Боднарчук, О. Смотрич; у драмі — М. Ковшун; в есеїстиці — Юрій Клиновий (справж. прізв. — Стефаник, син В. Стефаника), якому належить зб "Моїм синам, моїм приятелям" (1981).   Укр. письменники в Канаді утворили літ. т-во, яке систематично публікує альм. "Слово" (з 1970, вийшло 12 випусків).У 1964 — 71 опубл. 5 книг альм. "Північне сяйво". 1935 В. Кіркконнел видав антологію поезії нац. меншостей Канади в англ. перекл. під заголовком "Канадські обертони", куди включив твори О. Іваха, І. Киріяка та ін. 1975 опубліковано "Антологію української поезії в Канаді. 1898 — 1973" (упорядник Яр Славутич). Засн. 1976 Канадський інститут українознавства (м. Едмонтон) сприяє розвитку літературознавства, дослідженню укр. л-ри в світовому контексті. 1987 цей ін-т видав зб. "Ярмарок" — англомовну антологію укр. л-ри в Канаді з часу 2-ї світової війни (упорядники — Я. Балан та Ю. Клиновий).   Укр. л-ру Канади, укр.-канад. культурні зв'язки широко опрацьовує П. Кравчук, активний діяч прогрес. руху в Канаді, керівник Товариства об'єднаних українських канадців (ТОУК) — у кількох своїх монографіях ("Іван Франко серед канадських українців", 1960; "Шевченко в Канаді", 1961; "Українська література в Канаді", 1964; "Канадський друг Івана Франка", 1971), в укладених і прокоментованих ним збірках "Жіночі долі" (1973), "Наша сцена" (1981), численних статтях у канад. і рад. пресі. Глибокі дослідники — М. Мандрика (монографія англ. мовою "Історія української літератури в Канаді", 1968), Яр Славутич (монографія "Українська поезія в Канаді", 1976, укр. мовою; розвідка "Традиція та модернізм в українсько-канадській поезії", 1988, укр. мовою; "Рання українська література в Канаді", 1982, англ. мовою), він же укладач анотованих бібліографій укр. книжкових видань у Канаді (1984), Д. Струк (розвідка "Українська емігрантська література в Канаді", 1982, англ. мовою), В. Кіркконнел (ст. "Українська поезія в Канаді", 1934, англ. мовою; ст. "Українська література в Канаді", 1961, укр. мовою), а також В. Жила, М. Марунчак.   Укр. імміграція має вирішальний вплив на розвиток укр.-канад. літ. взаємозв'язків. Першими популяризаторами і перекладачами укр. худож. слова у Канаді були Ф. Г. Р. Лайвсей, А. Дж. Гантер, П. Канді, які, працюючи серед укр. іммігрантів, зацікавилися їхньою культурою, опанували укр. мову. Ф. Г. Р. Лайвсей переклала й упоряд. першу англомовну збірку "Пісні України з русинськими віршами" (1916), до якої включено народні пісні (історичні, обрядові, побутові) та вірші укр. поетів; здійснила переклад повісті "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка (1940), драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки (опубл. у зб. "Спів упродовж віків", 1981), До першого англомовного видання поезій Т. Шевченка у Канаді (під назвою "Кобзар України", 1922; факсимільне видання — 1961) увійшло 23 твори поета у перекл. А. Дж. Гантера; він же автор кількох статей про Т. Шевченка. Твори укр. письменників, зокрема Т. Шевченка, Марка Вовчка, О. Кобилянської й, особливо, І. Франка (збірки "Голос з України", 1932; "Вибрані поезії", 1948) та Лесі Українки (зб. "Дух пломеню", 1950) перекладав П. Канді.   У перекладацькому доробку К. Г. Андрусишина і В. Кіркконнела — антологія "Українські поети 1189 — 1962" (1963), що охоплює вісім століть укр. поезії від "Слова о полку Ігоревім" до нашого часу (загалом у ній представлена творчість 102 укр. поетів), та перше майже повне видання "Кобзаря" англ. мовою під наз. "Поетичні твори Тараса Шевченка. Кобзар". (1964). 1980 Канад. ін-т українознавства видав англомовну антологію літературознавчих та крит. праць з питань шевченкознавства "Шевченко і критики" (1861 — 1980) за ред. Ю. Луцького, який 1988 опубл. у власному англ. перекладі кн. "Життя Тараса Шевченка" П. Зайцева.   З перекладачів українського походження виділяються діяч робітн. руху в Канаді Дж. Вір (перекладач творів Т. Шевченка, І. Котляревського, Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського та ін.), а також М. Скрипник (переклала твори 122 укр. авторів, у т. ч. О. Кобилянської, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, С. Васильченка, В. Стефаника та ін.). Їхня діяльність тісно пов'язана з рад. вид-вами, а також з період. виданням, що виходить у Торонто "The Ukrainian Canadian" ("Український канадець"; з 1947 — до листопада 1968 — газета, пізніше — журнал), де друкуються переклади творів укр. письменників і статті про укр. л-ру.   Активним популяризатором української культури, зокрема л-ри, є також англомовний канадоамер. журн. "Forum" (вийшло 78 випусків; 77-й випуск повністю присв. Т. Шевченку, 1989). Укр. худож. слово перекладали О. Івах (англомовні збірки "Українські пісні і лірика", 1933; "Співаймо ж!", 1947), Б. Мельник (прозовий переклад Франкового "Лиса Микити", 1978), Н. Педан-Попіль (зб. "Українські народні оповідання" Марка Вовчка, 1983) та ін. Слов'янський, зокрема укр. фольклор Канади досліджує Я. Рудницький ("Посібник з канадського слов'янського фольклору", 1961, англ. мовою), він же — автор "Етимологічного словника української мови" (1962 — 73) — першого слов'ян. етимологічного словника англ. мовою. Укр. шекспіріану досліджує О. Прокопів (кн. "Українські переклади Шекспірових сонетів", 1976, англ. мовою). 1987 опубліковано книгу "Українська шекспіріана на Заході" (упорядник Яр Славутич). Систематично відбуваються наук. сесії Українського шекспірівського т-ва в Канаді (ств. 1980). За ред. К. Біди 1968 вийшла друком двомовна антологія "Поезія сучасного Квебеку", в якій твори Р. Шокета, А. Гебер, А. Гранбуа, А. Піше, Р. Жігера та ін. подано в оригіналі (франц. мовою) та укр. перекл. Б. Олександріва, І. Качуровського, К. Дмитрика. 1989 опубл. бібліогр. покажчик "Українська література англійською і французькою мовами. Переклади і критичні праці (1950 — 1986)", укладений О. П'ясецькою. В канадських ун-тах діють відділи україністики, засновані укр. вченими: К. Г. Андрусишиним — у Саскачеванському (м. Саскатун, 1945), Я. Рудницьким — у Манітобському (м. Вінніпег, 1949), В. Кисілевським і К. Бідою — в Оттавському (1950), Ю. Луцьким — у Торонтському (1954), О. Старчуком — в Альбертському (м. Едмонтон, 1960) ун-тах. В англомовній літературі Канади є чимало творів, які показують побут і характер українців. Вперше українець як літ. персонаж з'явився у повісті "Чужинець" Ралфа Коннора (справж. — Чарлз Вільям Гордон; 1909), однак тут українців показано необ'єктивно, а інколи й спотворено. Чесними і працьовитими постають вони в творах ін. письменників. Це романи Ф. Ф. Грова ("Плоди землі", 1933), М. Келлегена ("Вони таки успадкують світ", 1935), А. Бейрд ("Змарнована спадщина", 1939), Г. Д. Картера ("Майбутнє за нас", 1950, і "Сини без батьків", 1955), Г. Руа ("Маленький кулик", 1950, і "Вулиця Дешамбо", 1955), Дж. Мерлена ("В обіймах смерті", 1964); повісті А. Сторея ("Степові жнива", 1955), Е. Макміллан ("Левко", 1956), Е. Джеймс ("Шрами", 1958), Дж. Корніша ("Ольга", 1959), Дж. Риги ("Голодні гори", 1960, і "Балада про збирача каміння", 1962), зб. оповідань В. Палюка ("Канадські козаки", 1943). Дж. Рига і В. Палюк — письменники укр. походження, і це певною мірою позначилось на їхній творчості. В. Лисенко в кн. нарисів "Люди в кожухах" (1947) стисло подала історію укр. імміграції до Канади від її початків до серед. 40-х pp. 20 ст. Це перший істор.-публіцист. твір англ. мовою про канадців укр. походження. У повісті "Жовті чобітки" (1954) В. Лисенко змалювала життя вихідців з Буковини в Канаді в 20 — 30-х pp. В її творах наведено чимало уривків з творів Т. Шевченка, ін. укр. поетів, укр. нар. пісень у перекл. О. Іваха, А. Дж. Гантера, Ф. Г. Р. Лайвсей. Докум. нариси "Вулиця, на якій я живу" М. Лазечко-Гаас (1976), "Це не були вулиці із золота" Г. Потребенко, "Всі бабині діти" М. Косташ (обидва — 1977), повість "Борозна виблискує" С. Слободян (1983), п'єса "Після похорону баби" Т. Галая (1986) — про життя укр. поселенців у Канаді, їхній внесок у культуру країни. Побуту першопоселенців присвячено й чимало сторінок автобіогр. кн. "Зі мною ще Хтось" В. Курилика (1973). Дж. Уоллес присвятив Т. Шевченку вірш "Шана канадця" (опубл. в англ. перекладі кн. "Шевченко в Канаді" П. Кравчука, 1961).   У Канаді встановлено чимало пам'ятників діячам укр. культури, з них три — дарунок укр. рад. народу: Т. Шевченку — в Палермо (1951, перший пам'ятник поетові на амер. континенті), В. Стефанику — в Едмонтоні (1971), Лесі Українці — в Саскатуні (1976). У Вінніпезі встановлено пам'ятники І. Франку (1956), Т. Шевченку і М. Шашкевичу (обидва — 1961), у Торонто — Лесі Українці (1975), 1987 в Саскатуні — Володимиру Великому. З 1952 діє Шевченка Т. Г. музей у Палермо, з 1956 — Франка І. Я. музей у Вінніпезі.   Канада, зокрема життя канадців укр. походження, висвітлюється у творчості багатьох письменників на Україні. Започаткували цю тему Мирослав Ірчан та І. Кулик. У публіцист. нарисах "За океан" (1924), "Канадська Україна" (1930), повісті "Карпатська ніч" (1924), оповіданнях "Бейбі" (1924), "Апостоли" і "Надії" (обидва — 1927) Мирослав Ірчан відобразив гірке життя першої генерації укр. іммігрантів. Його новели "Вуджена риба", "Смерть Асуара" (обидві — 1927) — про життя індіанців та інуїтів. Найвизначніші свої драм. твори — "Родина щіткарів", "Підземна Галичина", "Радій" — Мирослав Ірчан написав у Канаді. В оповіданні "ЕСКО" І. Кулик (вид. 1932) описав страйк канад. вуглекопів під проводом комуністів. Йому ж належить оповідання "Чотирнадцята люлька" (1930) про повстання індіанців і метисів на чолі з Л. Д. Рієлем. Природу Канади І. Кулик оспівує у поемі "Ніагара" (1925). 1946 у Канаді й США побував A. Малишко; враження від цієї подорожі відбилися у зб. "За синім морем" (1950). Канад. українцям адресовано вірші у збірках "Я — син України" (1958), "Пора любові" (1960) Р. Братуня. Його зб. "Батьківський заповіт" (1981) повністю на канад. тематику; в ній, зокрема, є поезії, присвячені визначному українському художникові в Канаді Василеві Курилику. Про Л. Д. Рієля йдеться в "Поемі про вічну надію" Р. Братуня. Про канад. робітн. клас поет пише у віршах "Пісня про вугілля", "Безробітний завод". Чимало лірич. і публіцист. віршів про Канаду в О. Підсухи (зб. "Канадський зошит", 1967). Укр. імміграції в Канаді B. Бровченко присвятив вірш. цикл "Громовиця Ніагари" (1981) і роман у віршах "Як Мамай до Канади їздив" (1984). З нотатками про подорож до Нового Світу "О, Канадо!" (1965) та "Океан" (1980) виступив В. Коротич. Перші укр. переклади з творів канад. авторів з'явилися 1911 — 19 у Києві: оповідання "Рогань. Історія гірського барана" і "Червоний комірець" (обидва — 1911, перекл. Ю. Будяка), "Сімейство лисів" (1914, перекл. Ю. Сірого), "Зайцеві пригоди" (1917, перекл. М. Кривинюка), "Бінго. Історія мого собаки" (1918, перекл. О. Кривинюк), "Сірий ведмідь Ваб" (1919, перекл. П. Макаренка) Е. Сетона-Томпсона, згодом вийшли його ж "Оповідання" ("Дикі качки", "Чорний Рижак" та ін., 1924, перекл. М. Сірого та О. Вереса), "Пінистий, або Життя й пригоди Дика" (1936, перекл. В Купченка), "Маленькі дикуни" (1926, скороч. перекл. Е. Збарської; 1958, перекл. Л. Солонька), "Життєпис сірого медведя" (1937, перекл. П. Франка), "Вінніпезький вовк" (1970, перекл. Н. Боровик та ін.; 1983, перекл. Н. Кузнецової, І. Лещенка). Твори Е. Сетона-Томпсона вплинули на розвиток анімалістичної л-ри на Україні, зокрема на творчість В. Кархута (книжки нарисів з життя звірят "Гомін з-поза нас", 1933; "Поклик вільних", 1934). 1928 опубл. зб. оповідань "Діти диких звірів" Ч. Робертса (перекл. О. Матійченка). Відчутно активізуються літературні контакти України і Канади після 2-ї світової війни. Окремими виданнями вийшли романи Г. Д. Картера "Майбутнє за нас" (перекл. Н. Стешенко, 1955), "Сини без батьків" (перекл. А. Голосова та Ю. Іванова, 1959), М. Келлегена "Щастя знайдеш на небі" (перекл. В. Коробка та І. Лещенка, 1963), Дж. Риги "Балада про збирача каміння" і "Голодні гори" (перекл. П. Соколовського і М. Пінчевського, 1968), "В тіні стерв'ятника" (переклад Є. Крижевича, 1988), повісті "Прокляття могили вікінга" Ф. Моуета (переклад М. Пінчевського, 1983), "Гарпун мисливця" Маркузі (перекл. Я. Стельмаха, 1974), зб. оповідань Ч. Робертса "Повітряний цар" (переклад В. Коваля, Т. Діденко та І. Нечаєвої, 1960). 1984 опубл. зб. "Сучасна канадська повість", куди ввійшли твори Р. Карр'є ("Немає вітчизни без діда", перекл. Г. Філіпчука), М. Лаурі ("Лісова стежка до джерела", перекл. М. Габлевич), ірл. письменника Б. Мура, що тривалий час жив у Канаді ("Як поталанило Рудому Коффі", перекл. Є. Крижевича). В перекл. С. Павличко 1981 вийшла кн. "Саджо та її бобри" Сірої Сови. 1962 у Львові опубл. вибрані поезії Полін Джонсон в оригіналі та укр. перекл. Д. Павличка, М. Коцюбинської, В. Глинчака. В. Губарця; тоді ж видано крит.-біогр. нарис М. Коцюбинської "Полін Джонсон". Чимало творів К. л. вміщено у "Всесвіті". Тут опубл. оповідання "Хуртовина" Ф. Ф. Грова (перекл. А. Стаховської, 1968, № 4), повість "714 кличе на допомогу" Дж. КаслаіА. Гейлі (перекл. А. Лєсної, 1968, № 9), роман "Велика вікторіанська колекція" Б. Мура (перекл. В. Корнієнка, 1981, № 5 — 6), оповідання "Володар снігів", "Як осліп Андре Малош", "Чужинець у Тарансеї", "Не вбивай білого вовка" та уривок з повісті "І жодна пташка не співала" Ф. Моуета (перекл. Л. Гончар, О. Тараненко, В. Мусієнка, М. Пінчевського, 1981, № 3), гумореску "А нам сидіти напроти" Е. Вілсон (перекл. В. Мусієнка, 1981. № 11), оповідання В. Д. Валгардсона "Милосердя", "Співвітчизники", "У Манітобі" та ін. (перекл. А. Муляра, 1985, № 7), нарис "Моє відкриття Америки" Ф. Моуета (перекл. В. Євтуха, О. Цветкова, 1986 № 7), п'єсу "Індіанець" (перекл. Л. Гончар, 1972, № 1) і поему "Воскресіння" (перекл. В. Бровченка, 1988, № 12) Дж. Риги, поезії Д. Лайвсей (перекл. В. Сулими і В. Коротича, 1976, № 9). Журнал умістив добірки сучас. франкоканад. поезії (А. Гранбуа, Р. Ланьє, А. Ебер та ін.) у перекл. В. Коптілова та Вс. Ткаченка (1976, № 9), англомовної (М. Етвуд, Б. Уорра та ін.) та франкомовної (Р. Ланьє, С. Рутьє, Г. Лапуента та ін.) канад. поезії — у перекл. О. Буценка, М. Саратовського, С. Ткаченка, О. Івасюк, Вс. Ткаченка (1984, № 5), ряд віршів інуїтів у перекл. Ю. Косача (1978, № 3). Окремі переклади надр. у журн. "Вітчизна", зокр. гумореску "Очікуючи вбивство" С. Б. Лікока (перекл. М. Маламеда, 1980, № 10). Проблеми розвитку канад. (у т. ч. укр.) л-ри, укр.-канад. літ. зв'язків досліджують Н. Овчаренко, Т. Назаренко, P. Зорівчак.   ■ Літ.: Кравчук П. І. Тарас Шевченко в Канаді. К., 1961; Кравчук П. І. Українська література в Канаді. К., 1964; Кравчук П. І. Іван Франко серед канадських українців. Львів, 1966; Кравчук П. Українці в канадській літературі. "Всесвіт", 1967, № 2; Ванникова Н. И. Канадская литература на французском языке (1945 — 1965). М., 1969; Ерофеев В. В. Квебекский роман 70-х годов: истоки и тенденции. В кн.: Новые художественные тенденции в развитии реализма на Западе. 70-е годы. М., 1972; Голишева А. Метт, Едді й сотні тисяч інших. Тема робітничого класу в сучасному романі Канади. "Всесвіт", 1972, № 11; Голышева А. И. Современная англоканадская литература. М., 1973; Голишева А. Англо-канадська поезія наших днів. "Всесвіт", 1975. № 3; Кравчук П. І. Листи з Канади. К., 1976; Коптілов В. Із сучасної франкоканадської поезії. "Всесвіт", 1976, № 9; Голишева А. Англомовний канадський роман 70-х років. "Всесвіт", 1979, № 1; Кравчук П. Василь Касіян і Канада. "Всесвіт", 1979, № 10; Кравчук П. І. Сторінки історії та культурного життя канадських українців. "Радянське літературознавство", 1981, № 9; Кравчук П. Українці в Канаді. К., 1981; Овчаренко Н. Шлях до самоствердження (Нотатки про канадську прозу). "Всесвіт", 1981, № 9; Зорівчак Р. П. "Франко належить усім канадцям". "Жовтень", 1983, № 5; Овчаренко Н. Ф. Англоязычная проза Канады. К., 1983; Овчаренко Н. Ф. Українсько-канадські літературні зв'язки. К., 1984; Зорівчак Р. П. Твори Івана Франка на сторінках "The Ukrainian Canadian" (1947 — 1983). "Українське літературознавство", 1984, в. 42; Ткаченко В. Канадська поезія наших днів. "Всесвіт", 1984, № 5; Зорівчак Р. П. Твори Тараса Шевченка на сторінках "The Ukrainian Canadian" (1947 — 1983). "Теория и практика перевода", 1984, в. 11; Назаренко Т. Сучасні тенденції англомовної прози Канади. "Всесвіт", 1984, № 3; Назаренко Т. Два струмені єдиного потоку. "Всесвіт", 1985, № 10; Голишева А. Проблеми і здобутки (Канадський роман про другу світову війну). "Всесвіт", 1985, № 6; Назаренко Т. Сучасна жінка в дзеркалі англо-канадського роману. "Всесвіт", 1986, № 6; Грузин В. Фатум асиміляції чи боротьба за своєрідність? (Чому канадська письменниця Мирна Косташ згадала про своє походження). "Всесвіт", 1986, № 7; Жулинський М. "Українці в канадській літературі". "Літературна Україна", 1987, 30 квітня; Грузин В. Спростування аксіоми. Чому українська культура має всі підстави пишатися творчим доробком канадського письменника Джорджа Риги. "Всесвіт", 1988, № 12; Овчаренко Н. Ф. Українська література на канадській землі. В кн.: Українська література в загальнослов'янському і світовому контексті, т. 3. К., 1988; Зорівчак Р. П. Шевченко в англомовному світі. В кн.: Шевченко і світ. К., 1989; Кравчук П. Українці в Канаді (70 років діяльності Товариства об'єднаних українських канадців). "Прапор", 1989, № 7.Н. Ф. Овчаренко, Р. П. Зорівчак.