Каракалпацька література

• Каракалпацька література

- л-ра каракалпаків, які живуть на тер. Каракалп. АРСР, що входить до складу Узб. РСР, а також Хорезм. обл. Узб. РСР. Розвивається каракалп. мовою. Найзначніший жанр багатого каракалп. фольклору — епос: героїчний — "Алпамис" (див. "Алпамиш"), один з найдавніших варіантів "Алпамиса" — "Коблан", "Кирк-киз" ("Сорок дівчат"), ліро-епічний — "Маспатша" та ін. З епіч, жанрів розвинені й казки — фантастичні, побутові і про тварин. Найраніші записи каракалп. фольклору датуються серед. 18 ст. Великий внесок у справу збирання й дослідження каракалп. фольклору зробив Чокан Валіханов.

До Жовтн. революції писемна л-ра поширювалася в рукописах (на основі араб. алфавіту). Зачинателем писемної поезії був імпровізатор Жієн Тагай-ули (18 ст.). В поемі "Пограбований народ" він відтворив історію каракалпаків. Йому приписують систематизацію епічних творів "Алпамис", "Кирк-киз" ("Сорок дівчат") і "Маспатша". Найбільшого розквіту каракалп. класична поезія досягла у 19 ст. У ній виражався нар. протест проти соціального та нац. гніту, утверджувалися демокр. і гуманістичні ідеї. Найвизначнішим майстром соціальної лірики був Кунхожа (Жиємурат). Тоді ж творив і Ажиніяз Косибай-ули. Вершиною дореволюц. К. л. є творчість Бердаха Каргабая-ули (Бердимурата), який у зображенні долі рідного народу (істор. поеми "Шежире", "Амангельди", "Айдос-бій", "Ерназар-бій" та ін.) підноситься до великих філос. узагальнень. Осн. його твір — поема "Ахмак-патша", де викриваються злочини самодура-хана. З сатир. творами виступав Отеш Алшинбау-ули. Долю бідняків зобразив Омар Сугірімбет-ули; про життя і побут заробітчан із співчуттям писав Аннакул-шаїр. Перший каракалп. байкар Сарибай-шаїр (19 ст.) у бідах свого народу звинувачував багатіїв-експлуататорів. У кін. 19 — на поч. 20 ст. поети з гіркотою пишуть про життя каракалп. народу за царизму: Сик-шаїр Токпан-ули (вірш "В наш час"), Кулмурат-шаїр (поема "Дев'ятнадцять"). В кін. 19 ст. зароджується проза. Її початком вважають листи шаїра Кулимбета до казах. шаїра Абубакіра Кардері (опубл. 1905 в Казані), в яких містяться природознавчі, моралістичні і житейські міркування. Після Жовтня К. л., спираючись на нац. фольклор та здобутки поезії 18 — 19 ст., засвоювала і досвід ін. рад. л-р. Зачинателем рад. каракалп. поезії став нар. поет А. Мурсаєв, який звеличував революц. перетворення в Каракалпакії, відтворив образ В. І. Леніна (вірші "Ленін", "Почалося" та ін.). До праці й навчання закликав у своїх віршах С. Мажитов — просвітитель і організатор перших рад. шкіл у Каракалпакії. Перші здобутки поезії пов'язані також з іменами нар. поетів Каракалпакії та Узбекистану А. Дабилова і С. Нуримбетова. В 20 — 30-і pp. виступили Х. Ахметов, А. Бегімов, Ж. Аймурзаєв, І. Фазилов, А. Мат'якубов, М. Дарібаєв, Д. Назбергенов, А. Шамуратов. Осн. мотивами творчості цього покоління була віра в нове життя, показ тяжкого минулого. Розширення тематичного кола поезії в наступні періоди пов'язане з іменами Н. Жапакова, Т. Джумамуратова,.Б. Каїпназарова, Х. Сеїтова, Х. Туримбетова, І. Юсупова, Т. Сейджанова.

Розвиток драматургії почався у 20-і pp. З одноактними сатир. п'єсами на побут. й морально-етич. теми виступив А. Утепов. Пізніше з'явилися п'єси Ж. Аймурзаєва, А. Бегімова, М. Дарібаєва, Н. Давкараєва, С. Хожаніязова та ін. Народження нац. преси покликало до життя малі прозові форми (фейлетони Т. Сеїтмамутова і Д. Назбергенова, нариси Н. Давкараєва, оповідання А. Бегімова і Ж. Аймурзаєва). У 2-й пол. 30-х pp. у жанрі прози працюють М. Дарібаєв, Р. Мажитов, А. Шамуратов, Т. Нажимов, Х. Сеїтов. Про дореволюц. життя народу та його визвольну боротьбу розповіли перші повісті — "В старій школі" А. Шамуратова, "Каут" Ж. Аймурзаєва, "Одна з тисяч" М. Дарібаєва (всі — окр. вид. 1940). В 50-і pp. з'явилися перші романи — "Дочка рибалки" А. Бегімова (1958, про встановлення і зміцнення Рад. влади в Каракалпакії), "На берегах Амудар'ї" Ж. Аймурзаєва (1958, про життя колгоспників), "В обіймах Арала" О. Айжанова (1958, про самовіддану працю рибалок у роки Великої Вітчизн. війни). Відгомін героїч. і водночас тяжких воєнних літ звучить у романах К. Досанова, А. Таджимуратова. Період колективізації відображено у романі "Останній бій" Т. Каїпбергенова (1960). Новий життєвий матеріал освоюють Х. Сеїтов (роман "Важке щастя", 1958), Т. Каїпбергенов (роман "Крижана краплина", 1964), У. Ходжаніязов. Помітним явищем не лише каракалп., а й усієї рад. істор. прози стали твори Т. Каїпбергенова — ромав-дилогія "Дочка Каракалпакії" (кн. 1 — 2, 1963 — 65), трилогія "Дастан про каракалпаків" (кн. 1 — 3, 1968 — 76), роман-есе "Каракалпак-наме" (1986), роман У. Бекбаулова "Біруні" (1977) — про вченого-енциклопедиста 10 — 11 ст. Літературознавство представлене працями Н. Давкараєва, К. Аїмбетова, І. Сагітова, М. Нурмухамедова, С. Ахметова, Г. Есемуратова та ін. Виходить журн. "Амудар'я".

Каракалп.-укр. літ. зв'язки пов'язані насамперед з ім'ям Т. Шевченка, який 1848 — 49 перебував на тер. сучасної Каракалпакії у складі Аральської описової експедиції. Громадськість Каракалпакії широко відзначає шевченківські ювілеї. Ряд творів Т. Шевченка переклали 1939 поети М. Дарібаєв, Д. Назбергенов, Ж. Аймурзаєв. 1965 вид. "Вибрані твори" Т. Шевченка в перекладі Т. Сеїтжанова, М. Жапакова, М. Дарібаєва, І. Юсупова, Б. Каїпназарова, Т. Кабулова, Ш. Сеїтова, С. Абазова, М. Касимової та ін. Літературознавці Н. Давкараєв, М. Нурмухамедов, П. Сабуров, письменник У. Бекбаулов опубл. статті про творчість Т. Шевченка. До образу Кобзаря зверталися поети С. Нуримбетов, М. Касимова, Ш. Сеїтов, І. Юсупов та ін. Про життя укр. поета в роки заслання та його спілкування з місц. населенням розповідається в романі У. Бекбаулова "Тарас на Аралі" (1964; укр. перекл. С. Тельнюка, 1975). Ім'я Т. Г. Шевченка носить Нукуський ун-т. Укр. тема простежується і в романі У. Бекбаулова "Володимир Каракалпаков" (1987).

Каракалпацькою мовою видано збірки Лесі Українки, П. Тичини, М. Бажана, твори ін. укр. письменників. На Україні видано також роман "Дочка Каракалпакії" Т. Каїпбергенова (1977, перекл. Т. Іваненко). Окр. твори поетів Каракалпакії друкувалися у збірниках "Сузір'я" та в період. виданнях.

■ Літ.: Поэты Советской Кара-Калпакии. Л., 1955; Давкараев Н. Очерки по истории дореволюционной каракалпакской литературы. Ташкент, 1959; Нурмухамедов М. Краткий очерк истории каракалпакской советской литературы. Ташкент, 1959; Нурмухамедов М. К. Каракалпакская советская проза. Ташкент, 1968; Насруллаєв А. Шевченко і каракалпацька література. В кн.: Збірник праць двадцятої наукової шевченківської конференції. К., 1973; Нарымбетов Ж. Каракалпакский роман. Ташкент, 1974; Нурмухамедов М. Каракалпакская поэзия. Ташкент, 1977; Очерки по истории каракалпакского фольклора. Ташкент, 1977; История каракалпакской советской литературы. Ташкент, 1981.

І. М. Дзюба.