КАРАЗІН Василь Назарович

• КАРАЗІН Василь Назарович

[30.I (10.II) 1773, с. Кручик, тепер Богодухівського р-ну Харків. обл. — 4(16).XI 1842, Миколаїв]

- укр. і рос. учений, винахідник, освітній і громад. діяч, публіцист. Склав ряд проектів прогресивних перетворень у Росії, за що зазнав репресій і був висланий на Україну. З ініціативи К. засновано Харків. ун-т (1805) і друкарню при ньому, де організовано випуск перших укр. журналів, створено Філотехнічне т-во (1811 — 18). В 1819 — 20 — віце-президент Вільного товариства любителів російської словесності, 1820 редагував журн. "Соревнователь просвещения и благотворения". У своїх статтях аналізував стан тогочасної літератури, пов'язуючи її завдання з проблемами розвитку науки і культури ("Про наукові товариства і періодичні твори в Росії"). К. належить ідея створення істор.-літ. журналу для публікації істор. документів та літ. пам'яток, що реалізована була лише із засн. "Русского архива", "Киевской старини" та ін. Разом з М. Костомаровим та І. Срезневським почав видавати "Молодик", був упорядником і одним з авторів його 3-го випуску (нарис "Погляд на українську старовину", 1842, та ін.). Публікатор творів Г. Сковороди й М. Карамзіна. Автор ряду винаходів у харчовій промисловості.

Літ.-публіцистичною діяльністю К. зайнявся під впливом творчого спілкування з О. Радищевим. Контакти з поетами-радищевцями відбилися на ідейно-худож. особливостях поеми К. "Колокол" (1800-і pp.). Деякі його твори цього періоду вперше надр. в "Полярной звезде" О. Гердена. Виступив як перший укр. наук. публіцист. Будучи вченим-енциклопедистом, друкував праці з історії, економіки, статистики, кліматології, агрономії, селекції, метеорології, хімії, різних галузей промисловості. Незважаючи на монархічні ілюзії, висловив ряд демокр. думок та стихійно-матеріалістичних ідей, що відіграли певну роль у розвитку матеріалізму на Україні. Публіцистичні трактати К. відзначалися художністю, були високо оцінені В. Кюхельбекером (Кюхельбекер В. К. Путешествие. Дневник. Статьи. Л., 1979, с. 256, 266) та О. Герценом ("Полярная звезда", 1862, кн. 7, в. 2, с. 49), який назвав їх "політичними рапсодіями". Наук. інтерес становить листування К. з М. Погодіним, В. Анастасевичем, П. Кеппеном та ін. У Харкові К. встановлено пам'ятник.

♦ Тв.: Сочинения, письма и бумаги. Х., 1910.

■ Літ.: Данилевский Г. П. Украинская старина. Х., 1866; Слюсарский А. Г. В. Н. Каразин, его научная и общественная деятельность. Х., 1955; Мстиславская Е. П. Архив и коллекция И. Е. Бецкого. "Записки отдела рукописей Госуяарственной библиотеки СССР имени В. И. Ленина", 1979, в. 40; Болебрух А. Г. До характеристики світогляду В. Н. Каразіна. "Український історичний журнал", 1987, № 8; Гуревич Л. И. В. Н. Каразин, 1773 — 1842. Биобиблиография. Х., 1953.

І. Я. Лосієвський.