Кашмірська література

Кашмі́рська література

• Кашмірська література

- л-ра кашмірського народу. Протягом багатьох століть розвивалася різними мовами. Серед кашмір. поетів, які писали санскритом, — Бгаллата, автор дидактико-сатир. віршів (9 ст.); Кшемендра, поет-епік, сатирик, теоретик л-ри (поеми "Поради хазяїну і слузі", "Зневаження пихи", "Вінок жартів", 11 ст.); Сомадева, автор епосу "Катхасарітсагара" ("Океан переказів", 11 — 12 ст.). Істор. хроніка Кальхани "Раджатарангіні" ("Річка царів", 12 ст.) містила політ., екон. та ін. відомості. Перші твори кашмір. мовою з'явилися у 13 — 14 ст. Найдавніша пам'ятка — філос. трактат "Світло великого вчення" Шаті Кантхи (13 ст.). У 14 — 15 ст. у Кашмірі поширюється іслам; однією з літ. мов стає перська. Традиції, сюжети, образи перськотадж. л-ри (зокрема переклади з перської санскритом) і в наш час відіграють значну роль у розвитку К. л. Кашмір. мовою перекладалися класичні твори персько-тадж. л-ри ("Шахнаме" Фірдоусі та ін.). Розвивалася поезія. Демократична своїм спрямуванням творчість поетеси Лалли (Лал Дед), яка складала вірші у формі вакхі (повчань), найуживанішій у кашмір. фольклорі. У 16 — 18 ст. набув поширення жанр лол (кашмір. — кохання) — короткі вірші (6 або 10 рядків), осн. тема яких — жіноча відданість: твори поетес Хабба Хатун (16 ст.), Арнімаль (18 ст.). Найвидатніші поети — Ходжі Хабібулла (16 — 17 ст.), Шейх Якуб Сарфі (17 ст.). У 19 ст. великий внесок у скарбницю кашмір. поезії зробили М. Гамі (поеми "Лейлі і Маджнун", "Юсуф і Зулейха", "Шірін та Хосров"), П. Рам (епічна поема "Єдиний син", побудована за бібл. легендою). Парамананд оспівував Шіву і Крішну (епічні поеми "Одруження Шіви" та ін.). З сатир. віршами виступив Макбул Шах Кралаварі. В л-рі 20 — 30-х pp. 20 ст. відбилися ідеї нац.-визв. руху, пробудження нац. самосвідомості кашмір. народу. Соціальна і політ. тематика, зокрема боротьба проти феод. аристократії, мракобісся характерна для творів Г. А. Махджура. його вірш "Юність моя вічна" став нац. гімном Кашміру. Проти реліг. фанатизму, деспотизму спрямовані твори А. А. Азада (поема "Пісня річки", 1945). Соціальну несправедливість, експлуатацію засудив Г. Х. Б. Аріф (поема "Кашмірський ремісник"). Про життя селян і робітників, їхню боротьбу за свої права, за мир пишуть у своїх віршах Д. Надім, Рошана, Премі, Р. Рахі, Каміля та ін. Драм. твори тяжіють переважно до малих форм (у Кашмірі нема профес. театру). Серед сучас. драматургів — Д. Надім, який перший звернувся до фольклор. мотивів (алегор. драма "Бджілка і нарцис", істор. п'єса "Суйя", 1969), Каміль. Перші прозові твори кашмір. мовою з'явилися у 50-х pp. Це оповідання і нариси А. Мохіуддіна, У. Каула, Рошана та ін. Провідне місце у сучас. прозі, переважно новелістиці, займають П. С. Балі, Н. Чатта, Д. Надім, Д. Сінгх, Х. Кашмірі, Мохі-уд-дін Хаджіні та ін. Певний вплив на розвиток сучас. л-ри мали переклади з європ. л-р, зокрема з російської — роман "Мати" М. Горького (1968). Укр. мовою вийшла кн. "Незвичайні пригоди царевича Нараваханадатти" — вибрані міфи, легенди, казки, притчі та ін. з кашмірського епосу XI ст. "Океан переказів" Сомадеви (перекл. І. Серебрякова та О. Микитенка. К., 1984).

■ Літ.: Серебряков И. Д. Памятники кашмирской санскритоязычной литературной общности VII — XIII вв. М., 1982; Серебряков И. Д Литературы народов Индии. М., 1985.

І. Д. Серебряков.