Корейська література

• Корейська література

- л-ра корейського народу. Зародилася в перших століттях н. е., коли в країну проникла кит. писемність, В її основі — давньокор. фольклор (міфи, перекази, нар. і шаманські пісні). До кін. 19 ст. К. л. створювалася двома мовами — ханмун (кореїзована форма кит. писемної мови веньянь) і корейською. Перші відомі кор. вірші — хянга ("пісні рідного краю", 7 — 10 ст.), в яких використано фольклорні мотиви й образи. Традиції хянга були продовжені в "Корьо кайо" ("пісні Корьо", 12 — 14 ст.) — віршах гол. чин. обрядового та дифірамб, характеру. Водночас розвивалася поезія мовою ханмун. Важливу роль в її становленні в 9 ст. мала пейзажна і філос. лірика Чхве Чхі Вона. Видатними майстрами пейзаж. лірики мовою ханмун в 12 — 13 ст. були поети Лі Ін Но і Лі Гю Бо — родоначальник жанру поеми в К. л. (в їхніх творах звучать мотиви соціального протесту). Рання проза мовою ханмун — це істор. твори конфуціанського історіографа Кім Бу Сіка ("Історичні записи трьох держав", 11 ст.), буддійські житійні писання.

В 13 — 14 ст. з істор. л-ри поступово виділяється пхегван сосоль — проза малих форм (збірки Лі Гю Бо, Лі Ін Но, Лі Дже Хйон та ін.). До серед. 15 ст. твори кор. мовою записували з допомогою кит. ієрогліфів; 1444 створено кор. літерно-звукове письмо, що прискорило розвиток К. л. рідною мовою. Перший твір, записаний кор. алфавітом, — "Ода драконові, що знявся в небеса" Чон Ін Джі і Квон Дже (1445).

Осн. частина віршів корейського середньовіччя, що дійшла до наших днів, датується 15 — 18 ст. Важливе місце серед них займають сиджо (тривірші), які характеризуються філософським осмисленням соціальної дійсності, їх автори осуджують придворні інтриги і аморальне життя вельмож та чиновників. Твори Вон Чхон Сока, Сон Сам Муна, Лі Хвана, Хван Джін І, Чон Чхоля, Пак Ін Но, Юн Сон До, Кім Су Джана та ін. поетів звеличують моральні чесноти простої людини. У 15 ст. в кор. прозі з'являються оповідання з розвинутим сюжетом. Буддійські ідеї єднання людини з природою та нетривкості земних радощів звучать в оповіданнях Кім Сі Сипа. Поширюється новела (Сон Хйон, Лі Юк), що викриває неправду, розпусту і корисливість. Розвивається сатира (Лім Дже та ін.), в якій картаються феод. чвари та жорстокість багатіїв. 1478 Co Го Джон упорядкував велику антологію "Тонмунсон" ("Східний збірник"), до якої ввійшли найкращі зразки прози й поезії мовою ханмун 9 — поч. 15 ст. Значної популярності в поезії 16 — 18 ст. — сиджо, чансиджо (довгі вірші) і каса (ліричні поеми) — набуває любовна тематика.

Великий вплив на розвиток К. л. мали події Імджинської війни з Японією (1592 — 98) і боротьба проти маньчжурських завойовників (17 ст.). Соціальні конфлікти відображено в повістях Хо Гюна ("Повість про Хон Гіль Дона"), Ю Иока, Квон Пхіля. Демократизації літ. процесу сприяла ідейна течія "сирхакпха" ("школа практичних наук", 17 — поч. 19 ст.). У 17 ст. з'явилися перші романи — "Хмарний сон дев'яти" (1689) і "Мандри пані Са по півдню" (бл. 1690) Кім Ман Джуна, який виступив проти бездумного наслідування всього китайського: в цих творах обстоюються гуманіст. ідеали, свобода людини, а також необхідність розвитку л-ри рідною мовою. Сатир. традиції втілено в новелах Пак Чі Вона та анонімних алегор. повістях "Оповідь про фазана" і "Повість про зайця".

Одним з найзначніших творів кор. середньовіччя була анонімна "Повість про вірність Чхун Хян", записана невідомим книжником у 18 столітті.

На поч. 19 ст. твори кор. мовою посідають провідне місце в К. л., об'єктом зображення в них дедалі частіше стає життя простої людини. Любовна лірика представлена поезією Лі Дже. У прозових творах ("Повість про Тхе Бон" тощо) помітне прагнення до реалістич. відтворення навколишнього світу. Останніми відомими представниками поезії мовою ханмун були ідеолог "сирхакпха" Чон Як Йон і мандрівний філософ Кім Саккат — викривач сусп. вад і борець за моральне вдосконалення людини. Значний внесок у створення нац. драми зробив письменник і композитор Сін Дже Хйо. У кін. 19 — на поч. 20 ст. розгортається патріотич., культурно-просвіт. рух, пов'язаний з наростанням антифеод. (сел. війна 1893 — 94) і антиімперіалістич. боротьби. З'являється великий масив громадян. поезії, популярним стає жанр пісні. Нова проза (синсосоль) представлена романами "Криваві сльози" Лі Ін Джіка (1896) і "Дзвін свободи" Лі Хе Джо (1908), які пройняті культурно-просвітительськими ідеями.

Анексія Кореї Японією (1910) негативно позначалась на літ. процесі. Під впливом ідей Великої Жовтн. соціалістич. революції в Росії та Березневого повстання 1919 проти япон. колонізаторів відбувається демократизація К. л. (проза та вірші Лі Сан Хва, поезія Пак Пхар Яна). Л-ра 20-х pp. була представлена різними напрямами: символізм, романтизм, натуралізм. Одночасно формується пролет. л-ра, якій передувала т. з. школа нового напряму (синкьонхянпха). У прозі переважає коротке оповідання. До демокр. напряму в К. л. 30-х pp. належав лірик Кім Co Воль, автор вишуканих мініатюр у формі нар. пісні й вільного вірша. 1925 створено Кор. федерацію пролет. мист-ва, до якої входили відомі прозаїки Лі Гі Йон, Чо Мьон Хі, Сон Йон та ін., поети, критики (розпущена 1935 япон. колон. владою). Набув розвитку реалістич. роман про село: "Рідний край" (1934) і "Весна" (1940) Лі Гі Йона. З істор. романами виступили Лі Гван Су ("Земля", 1932 — 33) і Хон Мьон Хі ("Повість про Ім Кок Чона", 1939 — 40). З поч. кит.-япон. війни 1937 посилились япон. реакція, переслідування кор. творчої інтелігенції. Літ. видання кор. мовою майже повністю були заборонені. З 1945 в Пн. Кореї (з 1948 — КНДР) відбувається становлення соціалістич. л-ри, 1946 створено Асоціацію працівників л-ри та мист-ва Пн. Кореї. Письменники звертаються до сусп. проблем (роман "Земля" Лі Гі Иона, ч. 1 — 2, 1948 — 60). Найпомітнішим представником поезії був Чо Гі Чхон, автор ліро-епіч. поеми "Пектусан" (1947) про антияпон. партиз. рух 30-х pp. Розробляється героїч. і патріотич. тематика, зумовлена визвольною війною 1950 — 53. Набули поширення воєнна публіцистика, оповідання, фронтова поезія, 1953 засн. СП Кореї. В 60-х pp. з'явились істор. твори: повість "Сеул у рік „коня" (1882)" Чхве Мьонь Іка (1961), трилогії "Річка Туманган" (1954 — 64) і "Доля однієї жінки" (1963 — 65) Лі Гі Йона, істор.-революц. роман "Історія злигоднів" Чхон Се Бона (1964 — 65); створювалася мемуарна л-ра. Вийшли твори, написані колективами авторів за мотивами п'єс періоду боротьби проти япон. колонізаторів у 30-х pp.: "Море крові" (1973), "Доля охоронця" (1977). В сучас. л-рі переважають теми творчої праці, партиз. руху, боротьби за об'єднання країни.

В Пд. Кореї у творах перших років після вигнання япон. колонізаторів (1945 — 48) відображено сподівання народу на возз'єднання країни. В 50-х pp. розвиток л-ри відбувається під впливом екзистенціалізму, концепцій "нової критики", "антироману" (див. "Новий роман"). Переважають теми війни, самотності людини в буржуазному суспільстві, еротичні. Після Квітн. повстання 1960 спостерігалося дедалі більше проникнення в л-ру гуманістич. ідей (т. з. л-ра співчуття), з'явилися твори, в яких критично зображувалась південнокор. дійсність (істор.-біогр. роман "Мислитель Лі Тхвеге" Кім Сон Хана, 1975; вірші Кім Джі Ха). В сучас. поезії утвердився модерніст, напрям, у ній помітне прагнення до відродження традиц. віршових прийомів.

Перші укр. переклади з К. л. опубл. у періодиці 20-х pp. Окр. книжками видано поему "Пектусан" Чо Гі Чхона, зб. повістей, оповідань і нарисів "Корея бореться" (обидві — К., 1953), зб. "Оповідання" Хан Серя (К., 1954), драму "Світанок" Ко Сан Джуна (К., 1955), романи "Земля" (К., 1954) і "Рідний край" (К., 1980) Лі Гі Йона, "Проблема людства" Кан Гйон Е (К., 1956), повість "Тінь, що ожила" Пак Ин Хо (К., 1977), збірники кор. казок "Хлопчик Ірл Лам" (К., 1960), "Дзеркальний раб" (К., 1968), "Просяне дерево" (К., 1979), зб. кор. класич. поезії "Ранковий спокій" (К., 1986). Неодноразово добірки кор. поезії друкувалися в журналах, зокрема у "Всесвіті" опубл. вірші Кім Co Воля (196!, № 1), Чон Чхоля (1985. № 4) та поетес кор. середньовіччя (1986, № 6). Поезії Дю Окян надр. у журн. "Дніпро" (1988, № 4), вірші Чо Гі Чхона включено до зб. світової поезії 20 ст. "Заграва" (К., 1989). Серед перекладачів — О. Жовтіс, О. Кундзіч, Ю. Мокрієв, Г. Сингаївська, Б. Харчук та ін.

■ Літ.: Колос В. Література Народної Кореї. "Всесвіт", 1963, № 1; Еременко Л., Иванова В. Корейская литература. М., 1964; Никитина М. И., Троцевич А. Ф. Очерки истории корейской литературы до XIV в. М., 1969; Троцевич А. Ф. Корейская средневековая повесть. М., 1975; Тэн А. Н. Традиции реализма в корейской классической литературе. Алма-Ата, 1980; Никитина М. И. Древняя кор. поэзия в связи с ритуалом и мифом. М., 1982; Жовтіс О. Поет Країни Ранкового Спокою. "Всесвіт", 1984, № 4; Жовтіс О. Поетеси корейського середньовіччя. "Всесвіт", 1986, № 6; Агеева Г. М. Корейекая художественная литература. Указатель перевода и критической литературы, опубликованных на русском языке в 1945 — 1978 гг., в. 1. М., 1980.

О. Л. Жовтіс.