Кубинська література

Куби́нська література

• Кубинська література

л-ра кубинського народу, розвивається ісп. мовою. Відомостей про літ. пам'ятки доколумбового періоду (до 1492) не збереглося. У місцевих індіан. племен (до кін. 16 ст. вони були майже повністю винищені ісп. конкістадорами) існувала усна нар. поезія (зокрема жанр ареїто — епіко-драм. твори героїч. або реліг. характеру). Протягом 16 — 18 ст. К. л. створювали вихідці з Іспанії, які наслідували зразки л-ри метрополії. Культивувалися нар. креольська поезія, що на основі ісп. поетики утверджувала свої форми (десима — десятирядник), та негритянська поезія (сон — пісня-танець). Перший відомий твір К. л. — епіко-героїчна поема "Дзеркало терпіння" С. де Бальбоа (опубл. 1608). Поряд зі світською поезією розвивався й жанр істор. хроніки. З кін. 18 ст. на Кубі поширилися ідеї та л-ра Просвітительства. 1793 виникло Патріот. т-во Гавани (пізніше — Економічне т-во друзів країни), члени якого виступали у жанрах літ.-філос. та політ. публіцистики. До т-ва входили прозаїк Б. П. Феррер, поети М. де Секейра-і-Аранго, М. Х. де Рувалькава та ін. Війна за незалежність ісп. колоній в Америці (1810 — 26) сприяла зростанню нац. самосвідомості народу. Л-ра 1-ї пол. 19 ст. пройнята антиісп. настроями — публіцист. твори революц. просвітителя Ф. Варели-і-Моралеса, поета Х. М. Ередіа-і-Ередіа — зачинателя нац. л-ри, який оспівував ідеї свободи і незалежності Куби (зб. "Поетичні діалоги", 1825). Романтизм став провідним напрямом поезії того часу й існував до 80-х pp. 19 ст. Значну роль у л-рі 30 — 40-х pp. відіграла творчість поета і літературознавця Д. дель Монте-і-Апонте. Навколо нього гуртувалися поети-романтики, чиї вірші закликали до повалення рабства: Пласідо (справж. — Г. де ла Консепсьйон Вальдес; розстріляний за участь в антиісп. змові), Х. Ф. Мансано, Х. Х. Міланес та поетеса, прозаїк і драматург Х. Гомес де Авельянеда. В руслі романтизму виник т. з. сибонеїзм (куб. різновид індіанізму; походить від назви племені, винищеного ісп. конкістадорами), з його ідеалізованим зображенням життя сибонеїв: зб. "Пісні сибонея" Х. Форнаріса (1855), поезії Ф. Поведи-і-Арментероса, Х. К., Наполеса Фахардо (псевд. — Ель Кукаламбе), Х. Л. Луасеса. У творчості поетів М. Теурбе Толона, Х. К. Сенеа, що належали до об'єднання "Лютня вигнанця" (за назвою однойм. збірки віршів, вид. 1858), основною була громадян. лірика; до соціальної і патріот. тематики звернувся P. M. Мендіве. Фундатором романт. прози був Х. Е. Ечеверріа (істор. роман "Антонеллі", 1840). У надрах романтизму виник костумбризм, який став провісником реаліст. л-ри (роман "Франсіско" А. Суареса-і-Ромеро, вид. 1880; твори Г. Бетанкура Сіснероса, Х. М. Карденаса-і-Родрігеса та ін.). Важливим етапом на шляху становлення реаліст. л-ри став роман "Сесілія Вальдес, або Пагорб Ангела" С. Вільяверде (ч. 1 — 2, 1839 — 82), в якому розгорнуто широку панораму соціального життя куб. суспільства 1-ї пол. 19 ст. В сатир. романах Р. Меси "Мій дядько чиновник" (1887) і "Гендляр дон Анісето" (1889) відчувається вплив натуралізму.

Вагомий внесок у розвиток новітньої К. л. поета, філософа і революц. діяча Х. Марті, у творах якого відбилися антиімперіаліст. і антиколон. ідеї (збірки "Вільні вірші", 1882, вид. 1913; "Прості вірші", 1891, та ін.). Х. Марті виступив також як реформатор куб. поезії. Зачинателем куб. модернізму (80-і pp. 19 ст.) був Х. дель Касаль. Риси декадансу в його віршах поєднувалися з пошуками самобутніх форм (збірки "Листопад на вітру", 1890; "Сніг", 1892, та ін.). Посилення політ., екон. і культур. експансії з боку США в кін. 19 ст. зумовили настрої розчарування й песимізму в ранніх поезіях Х. М. Поведи, Ф. Пічардо Мої, Р. Е. Боті. Для прозових творів Х. Кастельяноса, М. де Карріона, К. Ловейри, А. Ернандеса Кати, не позбавлених елементів натуралізму, характерна соціально-крит. тематика. Письменники шукають шляхи революц. оновлення мист-ва. Значну роль у цьому процесі відіграли т. з. група меншості (або "група мінористів", 1923 — 29) на чолі з Р. Мартінесом Вільєною, журн. "Revista de Avarice" ("Журнал наступу", 1927 — 30, засн. Х. Марінельйо і А. Карпентьєром). Виразниками революц. ідей були П. де ла Торрієнте Брау (збірки політ. памфлетів "Зразкова в'язниця", 1933, та "Пригоди невідомого кубинського солдата", опубл. 1940), Р. Педросо (зб. віршів "Ми", 1933) та М. Наварро Луна (збірки віршів "Пульс і хвиля", 1929; "Зранена земля", 1936; "Вірші повстанців", 1944). Виникає т. з. афро-кубинський (або негристський) напрям, зумовлений інтересом до побуту негр. населення, його фольклору — поет. збірки "Елегія без назви" (1936) та "Вічний смак" (1939) Е. Бальягаса. Відлуння нар. негр. пісенної і муз. творчості, а також елементи традиц. засобів афро-куб. поезії (звуконаслідування, повтори тощо) є у поезіях Н. Гільєна, твори якого мають яскраво виражений антиімперіаліст. і антимілітарист. характер ("Іспанія. Поема у чотирьох зажурах і одній надії", 1937; "Голуб окриленого народу", 1958, та ін.). Засновником нового латиноамер. роману є А. Карпентьєр — автор самобутніх, овіяних поетикою афро-куб. фольклору творів, більшість з яких написані у дусі т. з. магічного реалізму.

Події Кубинської революції 1959 широко відтворюють поети Н. Гільєн ("Добрий день, Фіделю", 1960), Ф. Хаміс (зб. "За цю свободу", 1962), Р. Фернандес Ретамар (збірки "Перемога на Плайя-Хірон", 1964; "Наша революція, наша любов", 1976), С. Вітьєр (збірки "Свідоцтва", 1968; "Вказані дати", 1981). До важливих проблем сучасності звертаються поети Е. Дієго (збірки "Зразки світу, або Книга див дона Хосе Северіно Болоньї", 1968; "Крізь моє дзеркало", 1981), П. де Ораа (збірки "Голос землі", 1965; "Нотатки міфології Гавани", 1971), поетеса Р. Л. Родрігес (зб. "Коли жінка не спить", 1985) та ін. У творчості прозаїка Х. Солера Пуїга відображено революц. боротьбу куб. народу — романи "В рік січня" (1963), "Поснулий хліб" (1975), "Світ речей" (1982). Життя куб. суспільства у центрі роману "Робла" (1964), повістей "Знаки на білих стінах" (1972) і "Пригоди Гаспара Переса" (1982) Г. Егурена, романів М. Кофіньйо Лопеса ("Остання жінка та близький бій", 1973; "Коли кров схожа на вогонь", 1975; "Кохання в затінку та на сонці", 1981), М. Перейри ("Командир Венено", 1984), збірок оповідань О. Х. Кардосо ("Я йшов пішки", 1966), Х. Травьєсо ("Тривала боротьба", 1982), творів Р. Гонсалеса де Каскорро, Е. Десноеса. У романі "Беззахисна земля" Д. Алонсо (1961) відтворено тяжке життя куб. селянства, багато творів письменниці присвячено молоді. Характерним жанром стала докум.публіцист. проза: романи "180 днів на східному фронті" Ф. Переса Гусмана (1985), "Із щитом у руці" М. Родрігеса Еррери (1988). Здобули популярність твори письменника і фольклориста С. Фейхоо. Серед драматургів відомі Х. А. Рамос, Ф. Валеріо, А. Есторіно, Х. Тріану, П. Альфонсо, Р. Масіас, Е. Кінтеро та ін. Окр. проблемам розвитку К. л. присвячено праці Ф. Лісасо, Х. А. Фернандеса де Кастро, Х. Маньяча Робато, Х. Марінельйо, Х. А. Портуондо, А. Аух'єра та ін. З 1959 діє громад.-літ. орг-ція "Будинок Америк". 1969 тут створено Центр літ. досліджень, з 1960 виходить громад.-літ. журн. "Casa de las Americas" ("Будинок Америк").

До популяризації творів укр. л-ри, зокрема творчості Т. Шевченка, першим звернувся С. Фейхоо. 1964 він виступив з промовою на Міжнародному форумі діячів культури у Києві, присвяченому 150-річчю від дня народження укр. поета. 1965 у куб. періодиці опубл. його переклади поезій Т. Шевченка: "Заповіт", "Як маю я журитися", "Не завидуй багатому" та ін. Життя і творчість Т. Шевченка досліджує куб. літературознавець А. Гонсалес Боланос, яка 1970 відвідала Київ. Вона опубл. у журн. "Islas" ("Острови", 1973, № 44) велику добірку матеріалів: ст. про укр. поета, уривки з його щоденника, переклади поезій ("Перебендя", "Гімн черничий", "Юродивий", уривки з поеми "Гайдамаки" тощо). 1973 в періодиці опубл. поезії Д. Павличка та О. Лупія в перекл. Д. Черісьяна; 1986 — добірка з творів Д. Павличка, Б. Олійника, В. Коротича, О. Лупія, Д. Онковича, С. Жолоб в перекл. А. Марті Фуентеса і М. Жердинівської.

Велика увага до К. л. приділяється в Україні. Значну роль в її популяризації відіграє, зокрема, журн. "Всесвіт". Твори куб. письменників виходять окр. виданнями, друкуються у періодиці. Опубл. збірки "Весна Куби. Вірші та оповідання кубинських письменників" (1962), "Вітчизна або смерть" (1966), "Ритми Гавани" (1979). Поезія та проза Куби, її фольклор представлені також у збірках "Пісні Севастополю" (1971), "Співець" (1972), "Латиноамериканська повість" (1978), "Передчуття" (1979), "Сучасна кубинська повість" (1981), "Світовий сонет" (1983), "Слово, народжене в борні. Поезія та проза молодих латиноамериканських письменників" (1984), "Заграва" (1989), зб. "Прислів'я та приказки Куби" (1977). Окр. книжками вийшли поет. збірки "За цю свободу" Ф. Хаміса (1964), "Поезії" Н. Гільєна (у серії "Перлини світової лірики", 1976), "Поезії" Х. Марті (1977), романи А. Карпентьєра, А. М. Родрігеса, С. Фейхоо, твори куб. дитячої л-ри — кн. "Негреня Аполо" І. П. Сото (1963), повісті "Дівчинка з трьома прапорами" Ф. Басульто (1965), "В пошуках чорної чайки" Д. Алонсо (1976) та колект. зб. оповідань "Мене звати Коадовальдо Еррера" (1978). Укр. мовою опубл. поезії А. Аух'єра, Ф. Піти Родрігеса, П. де Ораа, Р. Фернандеса Ретамара, прозові твори Р. Гонсалеса де Каскорро, Г. Егурена, М. Кофіньйо Лопеса, О. Х. Кардосо, А. С. Кардоси, Х. Солер Пуїга, С. Фейхоо та ін. письменників. Серед перекладачів — Д. Павличко, І. Драч, М. Литвинець, В. Харитонов, Л. Олевський, Ю. Покальчук, М. Жердинівська, С. Борщевський, О. Буценко, Г. Латник, А. Перепадя, О. Мокровольський, В. Шовкун, П. Осадчук, Б. Оленів, Ж. Конєва, В. Колодій, Т. Юкова, П. Марусик, Г. Гордасевич, Т. Коломієць, П. Соколовський та ін. Проблемам розвитку К. л., укр.-куб. літ. зв'язкам присвячено праці А. Іллічевського, Ю. Покальчука, В. Харитонова, М. Жердинівської, М. Москаленка.

■ Літ.: Портуондо Х. Исторический очерк кубинской литературы. М., 1961; Кутейщикова В. Н. Социальная тема в кубинской поэзии XX в. В кн.: Куба. Историко-этнографические очерки. М., 1961; Жердинівська М. Запорука майбутніх успіхів. Огляд сучасної кубинської літератури. "Літературна Україна", 1974, 4 січня; Земсков В. Негристская поэзия антильских стран: истоки, созидатели, история. В кн.: Художественное своеобразие литератур Латинской Америки. М., 1976; Покальчук Ю. Сучасна латиноамериканська проза. К., 1978; Москаленко М. Кубинська література на Україні. "Всесвіт", 1979, № 1; Мамонтов С. П. Испаноязычная литература стран Латинской Америки XX века. М., 1983.

М. І. Жердинівська.