ЛІСОВИЙ Петро Андрійович

ЛІСОВИ́Й Петро Андрійович

• ЛІСОВИЙ Петро Андрійович

(справж. прізв. — Свашенко)

[10(22).VI 1891, с. Деркачі, тепер м. Дергачі Харків. обл. — 17.I 1943]

- укр. письменник. Навч. в Уман. сільськогосп. уч-щі. Учасник 1-ї світ. та громадян. воєн. Працював агрономом, журналістом (з 1924 у газ. "Вісті ВУЦВК"), був на рад. роботі. Автор збірок оповідань і нарисів "В революцію" (1925), "Нетрі села", "Кубань" (обидві — 1928), "Правда. Казка" (1929), "З олівцем по Україні", "З дороги", "Край чорного золота", "У Донських степах", "Українська Ніагара", "Чудотворці" (всі — 1930), "Бризки крові", "Демонстрація" (обидві — 1931), "Світовий рекорд" (1933). У романах "Микола Ярош" (1929) і "Записки Юрія Діброви" (1930) відображено революц. події 1905, 1917. Написав повісті-хроніки "Наші слобожани" (1930) і "За Збручем" (1932), фантаст. повісті "Червона ракета" (1932), "Гаррі Сміт, або Янкі в українських преріях" (1933). Безпідставно репресований 1935. Вирок скасовано 1956 за відсутністю складу злочину.

■ Літ.: Власенко В. Петро Лісовий (1891 — 1943). В кн.: Лісовий П. А. Наші слобожани. К., 1960.

М. М. Драган.