ЛАВРОВ Петро Лаврович

ЛАВРО́В Петро Лаврович

• ЛАВРОВ Петро Лаврович

[псевд. — П. Миртов, П. Столєтов та ін.; 2(14).VI 1823, с. Мелехово, тепер Псков. р-ну Псков. обл. — 25.I (6.II) 1900, Париж]

- рос. філософ, теоретик народництва, поет, публіцист. літ. критик. Закін. 1842 Арт. уч-ще в Петербурзі. Був професором математики в Арт. академії (Петербург). 1862 зблизився з М. Чернишевським, вступив до революц. орг-ції "Земля і воля". Відбував (з 1867) заслання у Волог, губ. 1870 утік, ост. роки провів у Парижі під чужим прізвищем. Член Рос. секції 1-го Інтернаціоналу, учасник Париз. комуни 1871. 1873 — 77 видавав журн. "Вперед!", 1875 — 76 — газ. "Вперед!". 1883 — 86 редагував "Вестник „Народной воли"", його "Історичні листи" (1868 — 69, окр. вид. 1870) — один з програм. документів революц. народництва. Вважаючи мистецтво могутньою зброєю соціальної боротьби, відкидав теорію "чистого мистецтва" ("Кому належить майбутнє?", 1874), проповідь "непротивлення злу насильством" Л. Толстого ("Старі питання", 1886). Істор.-літ. значення мають статті Л. про І. Тургенєва: "Цивілізація і дикі племена", "Листи провінціала про деякі літературні явища" (1869) та ін. Л. належать літ.-крит. статті та розвідки про творчість В. Шекспіра, Ч. Діккенса, Е. Золя та ін. Автор багатьох політ. віршів, у т. ч. "Нової пісні" (пізніша назва "Робоча марсельєза", 1875). Був знайомий з Т. Шевченком. У ст. "Наслідки реформ" (1877), викриваючи гнобительську політику царизму, наводив рядки з його поеми "Кавказ". Згадував Т. Шевченка й у "Календаре „Народной воли" на 1883 год". У щоденнику укр. поета 1857 записано вірш Л. "Російському народу".

♦ Тв.: Избранные произведения на социально-политические темы, т. 1 — 4. М., 1934 — 35; Философия и социология, т. 1 — 2. М., 1965.

■ Літ.: Книжник-Ветров И. Петр Лаврович Лавров. М., 1930; Рудько М. П. Революційні народники на Україні. К., 1973; Лукин В. Н. П. Л. Лавров как эстетик и литературный критик. Саратов, 1979; Володин А. И., Итенберг Б. С. Лавров. М., 1981; Антонов В. Ф. Революционное творчество П. Л. Лаврова. Саратов, 1984; Итенберг Б. С. П. Л. Лавров в русском революционном движении. М., 1988.

І. І. Доценко.