ЛАДИЖЕЦЬ Володимир Іванович

ЛАДИ́ЖЕЦЬ Володимир Іванович

• ЛАДИЖЕЦЬ Володимир Іванович

(17.VI 1924, с. Харківці, тепер Старосинявського р-ну Хмельн. обл. — 22.XI 1991, Ужгород)

- укр. письменник. Після закін. 1949 Респ. парт. школи (Київ) працював у пресі Закарпаття, був на видавничій роботі. 1959 — 61 очолював Закарп. орг-цію СПУ. Автор поет. збірок "Славлю труд" (1950), "Єдність" (1951), "Винобрання" (1952), "За синіми перевалами" (1955), "Лірика" (1959), "Між берегами" (1962), "З далеких і близьких доріг" (1963), "Вічне коло" (1978). Написав трилогію "Перехрестя" (1980), що складається з романів "Перехрестя" (1967), "Розхитана земля" (1971), "За бруствером — світанок" (1974) — про істор. долю Закарпаття. Сучасникам присвятив повість "Рапсодія степу" (1969). Активно працював у галузі дит. л-ри: видав близько 20 книжок віршів, казок, загадок, пісень ("Сопілка", 1953; "Казки", 1955; "Співаночки Ганночки", 1958; "Ми малята-веселята", 1961; "На високій полонині", 1969; "Трембіта", 1974; "Ластівки з Карпат", 1984; "Криниця", 1987, та ін.), збірки оповідань "Ми і діти" (1962), "Маячок" (1968), повість "Кришталеві палаци" (1963) та ін. Поет. простота, лірико-гумор. тональність, безпосередність — прикметні риси творів Л. для дітей. За зб. "Ластівки з Карпат" та зб. вибр. віршів у рос. перекладі "Орлиный дом" (М., 1983) удостоєний премії ім. Лесі Українки (1985). На вірші Л. композиторами А. Кос-Анатольським, Ю. Рожавською та ін. створено багато пісень. Перекладав з чес., словац., угор. л-р. Окр. твори Л. перекладено рос., білорус., осет., комі, молд., казах., словац., чес., польс., угор. мовами.

♦ Тв.: Вибране. Ужгород, 1984; Рос. перекл. — Закарпатская свирель. М., 1958; Черевички. М., 1961; Вышло солнце на лужок. М., 1975; На перепутье. М., 1981.

■ Літ.: Поп В. Суцвіття таланту. В кн.: Ладижець В. Вибране. Ужгород, 1984; Балега Ю. На перехрестях історії. В кн.: Ладижець В. Перехрестя. Ужгород, 1989; Хланта І. В. Володимир Ладижець. Бібліографічний покажчик. Ужгород, 1985.

В. С. Поп.