ЛАЗАРЕВСЬКИЙ Гліб Олександрович

ЛАЗАРЕ́ВСЬКИЙ Гліб Олександрович

• ЛАЗАРЕВСЬКИЙ Гліб Олександрович

[14 (26).V 1877, с. Підлипне, тепер Конотоп. р-ну Сум. обл. — 15.I 1949, Львів]

- укр. літературознавець. Син О. М. Лазаревського. Закін. 1899 юрид. ф-т Київ. ун-ту. Працював у судових установах, за рад. влади до 1930 — в системі кооперації. В 1930 — 39 жив у Варшаві, був наук. співробітником Укр. наук. ін-ту. У вересні 1939 повернувся в Україну, працював до 1946 у Київ. музеї Т. Г. Шевченка, з 1946 — у наук. б-ці Львів. ун-ту. Автор повісті "Молодість Лесі Українки" (1937), статей "До 85-ліття з часу перебування Шевченка у Києві" (1944), "Брати Лазаревські" (1945), "Століття „Заповіту" Т. Г. Шевченка", "Тарас Шевченко і Глафіра Псьол", "Шевченко в житті" (всі — 1946), спогадів "Шевченко і Лазаревські" (1942), "Київська старовина" (1943 — 44). Перебуваючи у Варшаві, впорядковував архів М. Драгоманова, видав кн. "Архів Михайла Драгоманова" (т. 1, 1937).

■ Літ.: Сарбей В. Наснага на все життя. "Вітчизна", 1989, № 3; Мороз М. "Рекомендую вашій увазі...". "Друг читача", 1991, 4 грудня.

М. О. Мороз.