ЛАЗУРСЬКИЙ Володимир Федорович

ЛАЗУ́РСЬКИЙ Володимир Федорович

• ЛАЗУРСЬКИЙ Володимир Федорович

[псевд. — В. Л-ій, В. Л-скій; 21.VII (2.VIII) 1869, м. Переяслав, тепер Переяслав-Хмельницький Київ. обл. — 1.V 1947, Одеса]

- укр. критик, літературознавець, доктор філол. наук з 1941. Закін. 1892 Моск. ун-т. У 1894 — 1900 вчителював у Москві, був домашнім учителем у сім'ї Л. Толстого. У 20-і pp. Л. — голова Укр. бібліогр. т-ва в Одесі. З 1917 викладав у вузах Одеси. Йому належать публікації "Чехов в Англії" (1901), "Англійська журналістика 18 ст." (1906, 1907), "Великий меланхолік. Промова з нагоди відкриття пам'ятника Гоголю" (1909), "Український елемент у творчості В. Г. Короленка" (1922), "Шевченко і Толстой" (1929), "Шекспір українською мовою" (1929) та ін. Автор "Курсу історії західноєвропейської літератури. Вісімнадцяте століття" (1920). У "Спогадах про Л. М. Толстого" (1911) розповів, зокрема, про захоплення рос. письменника поемою Т. Шевченка "Наймичка". У ст. "Чи Шевченком написаний „Назар Стодоля"" (1921) Л. переконливо обгрунтував Шевченкове авторство твору.

■ Літ.: Павловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половини XVIII века. Полтава, 1912.

П. П. Рогач.