ЛАРРА Рауль

ЛА́РРА Рауль

• ЛАРРА Рауль

(Larra; справж. прізв. — Лараджоне, Ларахйоне)

(10.X 1913, Буенос-Айрес)

- аргент. письменник, публіцист. Продовжував традиції відомої в аргент. л-рі групи письменників-реалістів "Боедо". Повість "Гран-Чако" (1947) — про страйкову боротьбу робітників, бавовникових плантацій. У романах "Зустріч серед ночі" (1949), "Без перепочинку" (1953), "Вітер зі сходу в моєму передмісті" (1965), повістях "Його звали Чубатий" (1956), "Людина з валізою" (1971) Л. відтворив соціальні конфлікти, характерні для сучас. аргент. суспільства. Автор істор. роману "Я — Андресіто Артігас" (1970), романізованих біографій: "Пайро: письменник і демократія" (1938), "Роберто Арльт під тортурами" (1951), "Москоні — генерал нафти" (1957), "Барлетта — людина-дзвін" (1978), зб. нарисів "Світ письменства" (1973). Окр. романи Л. переклали В. Харитонов, А. Кретова, І. Ворона, Л. Добрянська.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Гран-Чако. К., 1958; Без перепочинку. К., 1959. Його звали Чубатий. К., 1961.

■ Літ.: Покальчук Ю. На шляху до нової свідомості. К., 1974.

Ю. В. Покальчук.