ЛАСТІВКА Корнило

ЛА́СТІВКА Корнило

• ЛАСТІВКА Корнило

[псевд. і крипт. — Вернигора-Вірленко, К. Л.; 17.XII 1893, с. Горошівці, тепер Заставнівського р-ну Чернів. обл. — 17.XII 1975, Відень]

- укр. письменник, фольклорист. Закін. 1922 Чернів. ун-т. Був священиком на Буковині. Друкувався в чернів. виданнях — журн. "Промінь" (1921 — 23), газ. "Час" (1930 — 31), у варшав. журн. "Наша культура" та ін. У вірші "Плач Єремії" (1923), циклі новел "Війна" (1923) відтв. трагедію 1-ї світ. війни. У прозових циклах "Казка", "Зорі", "На тернистий шлях життя" (1922), звертаючись до фольклор. джерел, опоетизував красу високих людських почуттів. Окр. вірші ("Прийшли кати у нашу хату", 1922, та ін.) містять протест проти загарбання Буковини бояр. Румунією. Досліджував обрядову творчість, зокрема веснянки (розвідка "Північнобуковинські гаївки". "Наша культура", 1937, кн. 7). Автор етногр. нарису "Як обходять український Великдень на Буковині" (1930). Опинившись під час 2-ї світ. війни за кордоном, опубл. у газ. "Українське слово" (Париж) ряд рецензій і статей з питань л-ри. В ост. роки життя написав грунтовне фолькл.-етногр. дослідження "Основи українських календарних обрядів" (не надр.). Частина творів Л., написаних в еміграції, зберіг. в родині письменника у Відні.

Ф. П. Погребенник.