ЛЕВИЦЬКИЙ Йосиф Петрович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Йосиф Петрович

• ЛЕВИЦЬКИЙ Йосиф Петрович

(псевд. — Іосиф зъ Болъшова, Іосиф из Покутья, L. z Zabołotowa; 1810, с. Тлумачик, тепер Товмачик Коломийського р-ну Івано-Франк. обл. — 1863, смт Заболотів, тепер Снятинського р-ну тієї ж обл.)

- укр. письменник і музикознавець. Закін. 1835 Львів. духовну семінарію. Член "Руської трійці". 1848 брав участь у заснуванні Галицько-руської матиці. Дебютував 1833 лірич. віршем "Радость весни". 1851 — 54 в газ. "Зоря галицька" надр. нариси "Памво Беринда", "Каменець-Подольський", розвідку про перший східнослов'ян. підручник грец. мови "Греческо-славянская граматика из 1591 г." та ін. Зібрані Л. 12 колядок і щедрівок, а також його описи різдвяних звичаїв і обрядів умістив західноукр. фольклорист і літературознавець Ю. Яворський в своїй кн. "Из этнографической тетрадки 1830-х годов" (Львів, 1902). Л. переклав баладу "Альпухара" з поеми "Конрад Валленрод" А. Міцкевича (1833, не опубл.). Займався обробками церк. музики. Виступав зі статтями на господарські теми.

■ Літ.: Студинський К. Й. Причинки до історії культурного життя Галицької Русі в літах 1833 — 47. В кн.: Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835 — 49. Львів, 1909.

М. Й. Шалата.