ЛЕВИЦЬКИЙ Орест Іванович
ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Орест Іванович
• ЛЕВИЦЬКИЙ Орест Іванович
[псевд. і крипт. — И. Беркут, Левко Маячинець, Л. Орленко, О. Орленко, Ив. Луговой, Орельський, Л. Б., Ор. Л-й, Э-ь та ін.; 13(25).XII 1848, с. Маячка, тепер Новосанжарського р-ну Полтав. обл. — 9.V 1922, с. Драбів, тепер смт Черкас. обл.; похов. у с. Митлашівці, тепер Драбівського р-ну тієї ж обл.]
- укр. історик, правознавець, археограф, архівіст, етнограф, літературознавець і письменник, академік АН України з 1918. Нар. у сім'ї священика. Закін. 1874 Київ. ун-т. Належав до київ. "Старої громади". Протягом 1874 — 1921 був секретарем Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, членом Історичного товариства Нестора-літописця, Наукового товариства імені Шевченка. Л. допомагав І. Каманіну складати палеографічний каталог рукописів 17 ст. для "Палеографічного ізборника", видав 1878 "Літопис Самовидця". Співробітничав у журн. "Киевская старина". Один з фундаторів АН України. 1919 — 22 — віце-президент УАН (ВУАН), у березні 1922 обраний президентом ВУАН.
Автор понад 200 праць: "Нарис внутрішньої історії Малоросії в другій половині XVII ст." (в. 1, 1875), "Спроба дослідження про літопис Самовидця" (1878), "Нариси стародавнього побуту Волині і України" (1891), "Археологічні екскурсії Т. Г. Шевченка у 1845 — 1846 pp." (1894), "Про актові книги, що стосуються історії Південно-Західного краю і Малоросії" (1900), "Нарис внутрішнього життя в Малоросії у другій половині XVII ст." (1901), "Про становище селян Південно-Західного краю в другій чверті XIX ст." (1906). Літературознавчі розвідки: "Дві малоруські оди з епохи наполеонівських часів", "Знахідка в галузі давньої південно-руської писемності" (обидві — 1886), "До питання про південно-руські апокрифи" (1887), "Різдвяні вірші у списку XVIII ст." (1889), "Великодні вірші у списку XVIII ст." (1890), "Афанасій Заруцький, малоруський панегірист кінця XVII і початку XVIII ст." (1896), "Невиданий вірш Є. П. Гребінки" (1897), "Почаївський літопис (Новітній твір давньо-волинської писемності)" (1898) та ін. Худож. твори Л. — на теми з минулого Волині і Полтавщини 16 — 18 ст. Повісті "Анна-Алоиза, княжна Острожская" (1883), "Ганна Монтовт" (1888), "Преподобный сват" (1895), "Єзуїтська преподобниця" (1913), "Несподіваний шлюб" (1916), оповідання "Пашквіль" (1913), "Нехворрщанський сотник" (1914), "Лиха свекруха", "Помста загублених" (обидва — 1915), "З ростриги сотник" (1918) та ін. — белетризовані істор. хроніки-життєписи, у центрі яких розповідь про маєткові і реліг. чвари панства і духовенства, їхнє самоуправство, продажний характер судочинства. Л. щедро насичує свої твори істор. документами, етногр.-істор. деталями, започатковуючи в укр. л-рі істор.-докум. прозу. Автор будує переважно за докум. джерелами цікаву сюжетну канву, накреслює силуети складних, суперечливих натур. Худож. вимисел майже невластивий його повістям і оповіданням. В ост. роки життя Л. разом з П. Житецьким працював над перекладом Євангелія укр. мовою.
♦ Тв.: Волинські оповідання. З життя XVI і XVII вв. К., 1914; По судах гетьманщини. Х., 1930; Богдан Хмельницький (1595 — 1657). "Україна", 1990, № 5; Житіє двічі вдови. "Україна", 1991, № 13.
■ Літ.: Василенко Н. Академік Орест Іванович Левицький "Записки Соціально-економічного відділу ВУАН", 1923, т. 1: Черкаський Т. Історик-белетрист Орест Левицький. В кн.: Левицький О. Історичні оповідання. К.-Х., 1930; Москвич Л. Г., Сторчак А. І. Видатний історик, археограф-архівіст. "Український історичний журнал", 1968, № 12; Москвич Л. Г. Вклад О. І. Левицького у вивчення звичаєвого права на Україні. В кн.: Історіографічні дослідження в Українській РСР, в. 5. К., 1972; Дзира Я. Третій президент. В кн.: Наука і культура. Україна, в. 23. К., 1989; Сарбей В., Москвич Л. Учений з роду Левицьких. "Наука і суспільство", 1990, № 6; Баран Є. "Оживають давні віки...". "Друг читача", 1990, 8 листопада.
Р. С. Міщук.