ЛЕВИЦЬКИЙ Остап Михайлович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Остап Михайлович

• ЛЕВИЦЬКИЙ Остап Михайлович

(псевд. і крипт. — Ковбасюк, Драла, Муха, О. L. та ін.; 2.Х 1839, с. Раковець, тепер Городенківського р-ну Івано-Франк. обл. — 12.VI 1903, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ)

- укр. письменник і перекладач. Нар. в сім'ї священика. Рано втратив батька, через нестатки залишив навчання у Львів. тех. школі, бурлакував, був писарчуком, заробляв приватними уроками. Закін. 1869 філос. ф-т Львів. ун-ту. 1867 працював пом. редактора віден. журн. "Страхопуд", львів. газ. "Русь", 1873 — 77 — помічник учителя реальної школи в Ярославі (тепер Польща), з 1878 — викладач польс. й нім. мов реальної школи в Станіславі. Писати почав польс. мовою — сатир. поема "Біженці" (1862), з 1867 — укр. мовою. Друкувався в журналах "Житє і слово", "Правда", "Зоря", антологіях "Акорди", "Антологія руська", "На вічну пам'ять Тарасові Шевченкові", "Українська муза", альм. "Перший вінок" та ін. В лірич. віршах "Під вечір", "Сповідь", "Любов", "Наша надія. (О. Я. Кониському)", "Тарасе!" та ін. домінують мотиви любові до батьківщини, рідної природи. Автор. ст. "Південно-руська жінка в XVI — XVII ст." (1900). Переклав окр. поезії Г. Гейне ("Русалка", "Рунічний камінь із моря", "Як та сарна, от так вона...") й К. Уейського, комедії "Дами й гусари" та "Довічна рента" (під назвою "Досмертщина") А. Фредра, "Французькі селяни" В. Сарду, "Мінна фон Барнгельм" Г. Е. Лессінга, лібрето опери "Галька" С. Монюшка.

♦ Тв.:

[Вірші]. В кн.: Галицька та буковинська поезія XIX віку. К., 1927; Любов. В кн.: Чари кохання. Любовна лірика українських поетів XIX — початку XX ст. К., 1985.

■ Літ.: Огоновський О. Історія літератури руської, ч. 2, відділ 2. Львів, 1889.

В. І. Хома.